Basic HTML Version
ВІЙНА БЕЗ ЗБРОЇ І БЕЗ ХЛІБА
Написав Ол. Зозуля
У „Свободі" надруковано дуже ці
каві матеріяли Мілени Рудницької п.
з. „Боротьба за правду про великий
голод".
До цісї важливої публікації згада
ної авторки мені хочеться дещо до
дати.
Як підготовлявся голод
Постанова ЦК ВКП( б) про суціль
ну колективізацію зобов ' язала пар
тійні організації ліквідувати на селі
„куркуля" як клясу. До цієї катего
рії належало все активне селянство,
що захищало приватну власність.
Перший наказ про війну з укра
їнським селянством, точніше про роз
гром його прийнято на листопадово
му пленумі ЦК ВКП( б) в 1929 році.
В цій постанові говорилось про „ви
ключно складні обставини в україн
ському селі, значне загострення КЛА
СОВОЇ боротьби і особливу активність
куркул ь с т в а .. . ЦК вважає потріб
ним — сказано далі в цій постанові,
- - крім систематичного зміцнення
колгоспного руху партійними керів
ними силами, відрядити на село про
тягом ближчих місяців на роботу в
колгоспах, МТС, кущових об'єднан
нях і т. її. не менше 25 тисяч робіт
ників з достатнім організаційно-полі
тичним досвідом".
Ці „двадцятип' ятитиеячниіш" були
виключно москалі, і працювали вони
на фабриках не як робітники, а як
секретарі партійних комітетів та за
відувачі спецвідділів, точніше — бу
ли тайними агентами НКВД. За до
помогою місцевих комуністів вони
створювали бриґади для переведення
суцільної колективізаці ї.
У 1932 році Сталін оголосив, що
колективізацію в основному завер
шено. В цей час опір українського се
лянства набрав найбільшого розма
ху. І тому Москва вирішила розпоча
ти війну на ідеологічному й еконо
мічному фронтах — заходами відби
рання решток хліба зламати спротив
колективізації і створити штучний
голод, щоб знищити частину селян
ства. Зменшенням українського насе
лення Москва рішила
послабити
спротив України своїм плянам.
На початку 1931 року пляни засів
ної площі під ярими й озимими посі
вами надано згори. Хоч ті пляни да
леко не були виконані, плян хлібо
здачі Москва визначила не з розра
хунку засіяної площі, а з розрахунку
кількости орної землі. Таким чином
заплянована хлібоздача в 1932 році
перевищувала гуртовий збір. Раднар-
ком УССР і ЦК*КП( б )У на це не ре
агували, бо керівники цих установ
були членами ЦК ВКІ І (б) і самі ці
пляни в Москві стверджували.
У листопаді 1932 р. колгоспні зер
носховища вл<е стояли порожні, а
плян хлібоздачі був виконаний лед-
ЕС на 50%. Тоді почали вивозити до
Москви т. зв. страховий, засівний і
навіть фуражний фонди. Але не по
могло й це. І тоді Кремль наказав
шукати хліба по коморах колгоспни
ків, мовляв, його заховано і треба
знайти. Тут уже розпочалась справ
жня трагедія. У кожній родині було
десь приховано по 4-5 пудів зерна,
яким вона, могла так-сяк прохарчу
ватись до нового збору.
На розшуки хліба відряджено на
села епецїяльних уповноважених пар
тії, які разом з „двадцятип' ятитисяч-
никами" зорганізовували бриґади з
місцевого партійного і комсомольсь
кого активу. Ці бриґади перекопува
ли подвір'я та городи, розпалювали
печі і забирали ті пригорщі прихова
ного зерна.
Це — гірка правда, але ми її му
симо розкрити для нашого поколін
ня. Вона стверджує, що всяке слу-
112