Basic HTML Version
РЕДАКТОР ї ВИХОВНИК
Написав Степан Куропась
„Чи масте силу воля? Чи можете
працювати не спавши ? Чи можете
їсти щонебудь або взагалі не їсти і
працювати денебудь, не зважаючи на
ніякі обставини? Чи можете працю
вати 18 годин денно?" - Такі запити
ставила славна Дороті Дікс аспіран
там на журнал ' ст ів і під позитивної
відповіді на них уз алежнюз ала свою
пораду для них, чи вони можуть ви
брати редакторську професію. Коли
ж такі вимоги ставиться до американ
ських редакторів, які працюють у від
повідних умовинах та розпоряджають
величезними засобами, то що ж тоді
говорити про редакторіп чужомовних
газет у цій країні, в цьому і редак
торів нашої „Свободи".
Від редактора українського часо
пису вимагається часом більше, ніж
це є в людській спроможності. Він
має бути терпеливий, без нервів, па
тріот. До нього не відносяться жадні
юнійні правила годин праці. Люди
вважають його роботу легкою, прос
то забавкою. От, посидіти коло бюр
ка, написати статтю і тс все. А коли
такий редактор є редактором союзо-
вої газети, то він крім начальства в
головній канцелярі ї, має ще началь
ство по всій Америці, і то не лише рад
них, контролерів, але і кожного члена.
Пригадую, що на конвенціях УІІСо-
юзу не раз атакували головного ре
дактора „Свободи". Закидали йому,
що „Свобода" замало пише про робіт
ничі справи, що забагато інтересуєть-
ся одною церквою з кривдою для дру
гої, що мало пише про націоналістів,
і видвигали безліч інших подібних за
кидів.
Багато з цих вимог, що їх ставить
громадянство, були б слушні і оправ
дані, якщо б редакторові були постав
лені до розпорядження відповідні мо
жливості і засоби їх здійснення. Мова
не тільки про платню ( яка теж по
магає!) але про — так сказати б —
устаткування.
Такі і подібні міркування насува
ються людині мимоволі при згадці про
сл. п. д-ра Луку Мишугу, редактора
і виховника українського громадян
ства в Америці, союзовців зокрема.
Він вмів не лише писати добрі редак
ційні статті, корегувати дописи і скре
слювати „єресі", але і вмів вихову
вати собі помічників в редакції, по
громадах, в Союзі і поза ним. Вмів
впливати і на Старий Край і
з
його
думкою рахувалися.
Однак д-р Мишуга не брав розуму
з повітря. Він до кожної статті і кож
ного виступу дбайливо приготовляв
ся, не тільки сидів по бібліотеках і
архівах, але вів широку кореспонден
цію з людьми, що працювали над про
славленням імени України на всіх ді
лянках.
Він любив бачити справи
Сл. п. д-р Л. Мишуга і автор,
інж. С. Куропась, на вакаціях
в Оаратозі, Н. И.
121