Basic HTML Version
ЯК ОХРЕЩЕНО СОЮЗ
Написав Денис
Голод
Як я жив у Джерзі Ситі, мене зро
били в парохії церковним колектором.
Я був молодий, неодружений, мав ба
гато сили й охоти до роботи. Я ходив
кожного місяця по членах парохії та
збирав місячні вкладки на парохію.
Потім я ішов до мешкання пароха, ди
ктував йому, хто заплатив, а він за
писував собі у парохіяльну книжку.
Раз у січні 1894-го року (було це
вже день по 10-тім місяця) я прий
шов до мешкання о. Грушки, щоб
здати йому звіт з колекти. Я застав у
нього більше священиків. Були там
крім о. Грушки ще о. Констанкевич з
Шамокін, о. Обушкевич з Олифанту
та о. Полянський з Питсбурґа. Я по
здоровив усіх священиків по христи-
янськи, а потім кажу до о. Грушки:
,,Я прийшов з колектою, отче, але ба-
торія України" Грушевського, видана
Пресою Єйлського Університету, оче
видно з ініціятиви та на кошт УНСо-
юзу.
Тут була мова тільки про того роду
видання, які появились при безпосе
редньому старанні УНСоюзу. Та треба
пам'ятати, що УНСоюз спомагав та
кож і такі видання, які появлялися
старанням інших організацій. Так бу
ло колись з виданнями Об'єднання
Українських Організацій Америки,
так є і тепер з виданнями нашого те
перішнього політичного представни
цтва УККА. Поміч УНСоюзу бувала
безпосередньою або посередньою, за
лежно від потреби і обставин. Бо
УНСоюз мав завжди на оці головну
мету: всіми можливими способами і
засобами допомагати українському
народові ширити правду про його
змагання до волі та обороняти його
добре ім'я.
чу, що ви маєте тут церковні наради,
то я прийду колисьінде".
На це о. Констанкевич каже: „Па
не Голод (він знав уже мене особис
то), то не є церковні збори. Ми зібра
лися,, щоб заложити братство для на
ших галицьких русинів, і ми хочемо,
щоб і ви були на цих нарадах. А як
будете хотіти щось сказати, то можете
й слово забрати. Сідайте".
Я сів, потім о. Констанкевич гово
рив далі: „Отці, я скажу вам, чому
нам треба заложити товариство для
наших галицьких русинів. Я був ми
нулого року на конвенції Соєдиненія,
у Скрентоні. Не як священик, але як
делеґат від свого товариства. Як я
прийшов на конвенцію, то чув, що
конвенційний голова говорив до збо
рів по словацьки. Багато делегатів
собі говорили по-еловацьки, а наші
священики з Угорщини говорили до
себе по-мадярськи. Я слухав це довго,
а потім попросив слова. Як мені дали
слово, я зачав говорити по нашому:
Стид і ганьба вам, пане голово, —
кажу я, — що ви говорите по-слова-
цьки! А ще більший стид вам, панове
отці духовні, що ви говорите по-ма
дярськи! Руський хліб їсьте, а по-
мадярськи говорите! Я зганьбив теж
делегатів, що все це слухають і нічого
на це не кажуть. Я скінчив і сів. Ніхто
мені не відбирав слова, і ніхто мені
не перебивав, і я все сказав, що мав
сказати. Ніхто проти мене не говорив.
До кінця конвенції я вже сидів і ні
чого не говорив. Я виїхав з конвенції
з думкою, що наші люди там не мо
жуть більше лишитися. Я зараз пові
домив своє братство в Шамокіні, щоб
до Соєдиненія грошей більше не поси
лало. Я повідомив ще три інші наші
братства, що належали до Соєдиненія,
щоб вони грошей туди не посилали. І
всі ці чотири братства грошей не по-
23