Page 88 - ukr

Basic HTML Version

МАЗЕПА
Написав Лорд Байрон
Переклав Дмитро Загул
(Уривки)
І
В жахливий день біля Полтави
Від шведів щастя утекло.
Навкруг порубане криваве
Все Військо Карлове лягло.
Військова міць, воєнна слава,
Така ж, як ми, 'ії раби,
Майнула до царя, лукава,
І врятувався мур Москви,
До того пам'ятного року,
До ще жахливішого дня,
Що на ганьбу й різню жорстоку
Ще більше виставив ім'я,
Ще більше військо дав на злім,
Одному грім, а блиск усім.
II
Такий від долі жереб впав;
І Карло день і ніг тікав
Через поля, pizKU, діброви.
В гужих і власних краплях крови.
За нього ж тисягі лягло,
А й слова скарги не було
На гестолюбця в день заглади,
Як правда не боїться влади.
А як. загинув юінь його,
Убитий кулею на полі,
Ґієта дав йому свого
І вмер у російській неволі.
Та й цей скакун звалився з ніг,
Як гвалом кілька миль пробіг.
І в пущі, в темній глушині,
Де навкруги ворожі гати,
Вже розвели свої вогні,
Прийшлося Карлу ногувати.
Чи ж це ті лаври, той вінок
Воєнної потуги й слави,
Що забирав останній сок
З народів шведської держави?
Мов неживого, під сосну
Поклали короля до сну.
Тягуга ніг, холодний іней,
Гарягка ран, непевна путь
Йому заснути не дають.
Затерпло тіло, рани сині . . .
Та мужньо зносить володар
Від долі посланий удар,
Бо підкорив нестерпні болі
Своїй твердій і впертій волі . . .
III
Юрба вождів
яка ж мала!
За день ще більше поріділа;
Ця ж рештка лицарів була
Хоробра й вірна вже
сиділа,
Німа, понура і сумна,
Круг короля й його коня,
Бо ж у нещасті, наге тінь,
Людини не покине кінь.
А поруг, в лицарській юрбі,
Де звісив дуб гілля дебеле,
Мазепа стомлений собі
З трави тверду постелю стеле.
Гетьман похмурий і старий
І сам, як дуб той віковий.
Та спершу, xoz стомивсь за дня,
Козацький князь обтер коня,
Розгладив гриву, ноги й хвіст,
Розпутав, розгнуздав, обгистив,
Послав йому трави та листу
І тішився, що карий їсть,
А то журився довгий гас,
Що зморений скакун не пас
В нігній росі траву-отаву . . .
Цей кінь терплягий був на славу.
IV
Із цим упоравшись, Гетьман
На землю розіслав жупан,
Аж потім славний ватажок
Добув торбину й баклажок,
88