Basic HTML Version
ІВАН МАЗЕПА й УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО
Написав Володимир
Сігинський
Розквіт українського мистецтва ко
зацької доби XVI I -XVI II століть був
наслідком загального пробудження
українського народу до творення сво
їх власних форм життя в побуті, ку
льтурі й державному устрої. Само
стійницькі аспірації провідної верстви
та величезні культурні надбання ба
гатої минувшини спрямовували мис
тецьку діяльність на шл ях самобут
ньої, оригінальної творчости. Під охо
роною козацького війська пластичне
мистецтво розцвітає у всіх г алуз ях і
ді лянках народного побуту.
Цей найбільший розквіт т. зв. ук
раїнського барокко, в точнішому да
туванні, припадає на добу гетьману
вання І. Мазепи (1687-1709), в чому
величезну ролю відіграв сам гетьман.
Його загальновідоме меценатство не в
силі заперечити навіть найбільші во
роги українських незалежницьких і
державницьких концепцій.
Слідом за гетьманом іде козацька
старшина, так само підтримуючи ук
раїнське мистецтво, що зрештою увій
шло в традицію провідної української
верстви на протязі понад тисячоріч
ної історії України. Полковники, що
правили під проводом І. Мазепи, так
само уфундовували величезні будови,
засновували школи, шпиталі, заря-
джували внутрішнє обладовування
храмів, підтримували ремесло, про-
мисл, що все разом служило для доб
робуту власного народу. Це світлі іме
на родин Герциків, Миклашевських,
Мокієвських, Дунін-Борковських, Бо-
роховичів, Мировичів.
Гетьман І. Мазепа не тільки підтри
мував існуюче вже мистецтво, він, як
особа високообдарована, безприклад
но освічена і вийнятково інтелігентна,
був організатором та ініціятором тісї
мистецької праці. Слідкуючи за іме
нами українських та чужинецьких
мистців, які перебували на Україні,
помічаємо, як то в добу Мазепи йде
інтенсивна концентрація мистецьких
сил у Києві та інших культурних
центрах України. З ' являється сила
нових імен — першорядних мистців,
які до того часу мусіли працювати
поза межами своєї Батьківщинин, по-
с і ає нова школа українських майстрів
в архітектурі, малярстві, прикладно
му мистецтві і особливо в Граверстві.
Лише поміж майстрами будівництва
знаходимо не менше як 10 архітектів-
українців, що працюють у добу Ма
зепи: Іван Баптиста, Іван Зарудний,
Степан Ковнір, Прокіп Корнієвич,
Апанас Петрицький, Йосип і Федір
Старченки, Мартин Томашевич, Іван
Федорович. З чужинців знаємо імена
переважно військових інженерів, що
будували модерні укріплення й фор
теці: Адам Зернікав (1652-1691), Ан-
тоній Ляваль (вм. б. 1699), Танцій
Лямот (француз ). При дворі геть
мана перебували також інші мистці-
чужинці. Принаймні, французький
дипломат Жа к Балюз, відвідавши
гетьмана Мазепу в Батурині в 1704 p.,
вказує, що володів він багатьма мо
вами, зокрема перфектно знав латин
ську, французьку і голляндську. Далі
Ба люз пише: „При дворі є два лікарі
німці, з якими Мазепа розмовляє їх
мовою, а з італійськими майстрами,
яких є к ілька в гетьманській резиден
ції, говорить італійською мовою". З
інших джерел знаємо, що ці італійці
були майстрами прикладного мистец
тва, зокрема металевих виробів і юве
лірства.
Зовсім вийняткове значення займа
ло в старі часи Граверство, як одино
кий спосіб виконувати образки чи
ілюстрації книг і поширювати, репро
дукуючи їх друкарським способом.
Добрих ґраверів дуже цінили, а саме
93