Basic HTML Version
ШАБЛЯ МАЗЕПИ
Написав Василь
Чегва
У навечер 'я Різдва
Христового
вифлеємським шляхом манджали два
паломники в України. Один із них,
старий із довгою сивою бородою, в
чернечій рясі й клобуку на голові,
йшов потупивши голову та перебира
ючи чотки. Його друг, дебела люди
на середнього віку, з довгим козаць
ким вусом, в однострої старшини ма-
зепинського, сердюцького полку, з
шаблею при боці, теж ішов зажурено,
потонувши в думах.
А думати було про що. Це ж діяло
ся через кілька літ після полтавської
програної баталії і смерти козацького
вождя, їх Ясновельможности Пана
Гетьмана Всісї України Івана Мазепи.
Монах — давно з України. Цей уче
ний книжник з доручення славного
гетьмана перебував у Сирії, в Алепо,
де наглядав за друком Євангелії в
арабській мові, уфундованої великим
меценатом Мазепою.
Друг отця Василія, старшина при-
бічної ґвардії, улюбленець гетьмана,
по смерті рейментаря України в Бен
дерах, пішов на службу турецького
султана Ахмеда і теж попав у Сирію.
Тут зустрів свого шкільного учителя
о. Василія і за його намовою покинув
службу в невірних, у ворогів Христа.
Ось саме й ішли вони у Вифлеєм,
щоб у навечер 'я Різдва Христового
змовити в Печері Народження молит
ву за нарід український, за спокій ду
ші Великого Гетьмана та за краще
майбутнє. Ішли в задумі, мовчки . . .
Вже стали підходити на стрімку
Гору Злої Ради. Вже й на її вершині,
звідкіля простягався чудовий крає
вид. А шлях стрілою мчав до горбів
пророка Іллі. Праворуч виструнчили
ся шереги Юдейських гір. Паломники
прямували Рафаїмською Долиною.
Монах о. Василь закінчив молитву,
глянув перед собою, вказав перстом і
промовив: „Тут цар Давид двічі роз
бив филистимлян. Недаром же вона
зветься „Долиною Велетнів" . . .
— Де ж та „Долина Велетнів" в
Україні? Коли яс то наші нащадки
поб'ють північних филистимлян? —
задумано запитав старшина, ще біль
ше нагнувшись від навісних дум.
За ля г ла в ажка мовчанка.
Гнітючу мовчанку перебив монах.
Вказуючи на придорожнє дерево, ска
з а в: — Ось тут Пречиста Діва Марія
відпочивала в тіні г ілля, йдучи з Ви-
флеєму в Єрусалим.
Старшина не відповів нічого, і так
в мовчанці дійшли вони до гробівця
дружини патріярха Якова. Зо шляху
видно було гору Давида, де ісолись
був його дім, а попереду простягався
на двох узг ір ' ях город Вифлесм —
Дім Хліба.
Містечко потопало в морі вогнів.
Східне й західне узг ір 'я спадали в
глибокі долини, що з трьох сторін
оточили місто. При вході до міста па
ломникам впали в очі високі, оборон
ні мури монастиря, який уміщав у
собі вифлеємський храм і Печеру На
родження. Ось наші паломники зупи
нилися перед маленькою фірточкою,
і монах Василій постукав. Двері від
крились, і вони зникли в монастир
ському подвір'ї . . .
Козацький старшина хрестом ле
жав перед великою срібною зіркою з
написом: „Тут від Діви Марії наро
дився Ісус Христос". Ша бля його - -
дар гетьмана Мазепи • - л ежа ла над
ним на мармуровій плиті, де відправ-
лювано Служби Божі.
Ярко жевріли свічі, миготіли вог
ники лямпад, а молитва лицаря про
тяжним зойком зривалася з уст і
мчала у всесвіти аж перед престіл
Всевишнього.
— Боже, справедливий Судіє, прос-
99