Basic HTML Version
РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ХОРОВОГО
МИСТЕЦТВА
Написав Роман Савицький
В щоденнику Миколи Леонтовича,
одного з найкращих українських хо
рових композиторів, читаємо: — „До
сліди в народній музиці викликають
до життя нові форми гармонії і кон
трапункту, що органічно зв'язані з
народною піснею. Пісня, як мистець
кий твір, дає не тільки одну мело
дію, але таїть у собі й всі інші му
зичні можливості: гармонію, контра
пункт, форму, ритм. Вміти пісню за
писати і відчути все, що вона може
дати для музики в широкому зна
ченні слова — це необхідне, чергове
наше завдання".
Травестуючи ці слова і перено
сячи їх в ширшу площину, ми каже
мо: Українська духовість органічно
зв'язана з піснею. Українська музи
кальність найприродніше, стихійно і
на подив легко проявляється у співі.
Український спів таїть у собі не лише
природне розуміння фрази і музика
льне її виконання, але також поди-
вугідний змисл для вичуття гармо
ній, контрапунктичного голосоведен-
ня, ритму і форми. Всі ці речі усві
домити і дбати про те, щоб українсь
ка хорова справа не занепадала, а
навпаки — щоб давала для нашої
музики щораз більше, — оце наше
необхідне, вічне завдання.
Український культивований спів
мав свій початок у церкві. Наш цер
ковний спів до 11 ст. перебував під
впливом візантійського і болгарсько
го. Оригінальна українська церковна
музика оформлюється в половині 11
ст. в першому її вогнищі — в Києво-
Печерській Лаврі, звідки поширюєть
ся по церквах і монастирях всієї У-
країни. В 16 ст. маємо докази прав
дивого, вже хорового, церковного
співу. З того часу в інструкціях Став
ропігійського Братства знаходимо на
каз учителеві співу „дбати про за
ступлення найкращими голосами всіх
чотирьох партій мішаного хору."
В 17-му ст. існують по містах т.
зв. музичні братства і дуже розви
вається поліфонічне мистецтво — т.
зв. „партесний спів". У списках Лу
цького Братства (цитуємо за Укра
їнською Енциклопедією) є 55—8-го-
лосові партеси, а про 8-голосові гово
риться, що вони „старі", отже ще з-
перед 17 ст. (Рівнобіжно з розвитком
поліфонії в Західній Европі). У
Львівському Братстві вичислюється
267 церковно-хорових композицій на
З—12 голосів. Розвиток хорового спі
ву викликав появу нашого першого
музично - теоретичного підручника
„Музикійская Граматика" киянина
Дилецького. В правильнику Луцької
школи з 17 ст. говориться таке: „так,
як і співаки належать до зовнішньої
церковної красоти, то ми вимагаємо,
щоб ігумен держав при загальному
столі протопсалта (старшого співа
ка) і про інших спосібних до співу
дітей дбав би по-батьківськи, і якщо
стрінуться такі діти, то щоб їх нам
представити і дбати про їх удержан
ня." Чужинці, що в 17 ст. відвідува
ли Україну (сирійський архидиякон
Алепський і протестант із Саксонії
—Гербініюс), відмічають „замилуван
ня до хорового співу, знання музич
них правил, гарні голоси,
далеко
кращу техніку і мистецький рівень
співу, ніж московський чи якийне-
будь західньо-езропейський." Співи
наших дитячих хорів — як вони ка
жуть — „колихали горами і доли
нами".
Наші предки дбали також про те,
щоб церковні дириґенти одержували
добру освіту. В другій половині 16 ст.
перемиські і львівські дяки-дириґен-
119