Basic HTML Version
МИ І НАШІ СУСІДИ
Написала Іванна
Савицька
Гармонійне, згідливе співжиття з
сусідами — це особливий рід ми
стецтва, що його ми повинні вивчати
нарівні з усіма іншими вміннями. Жи
вемо в густому стисненні з людьми
різного середовища, поглядів і сма
ків, різної раси, релігії і політичних
переконань. Знайти й постійно вдер
жувати згідливу спільну лінію з усі
ма, що живуть довкруги нас, вміти
здержатися від особистих завважень
в сторону того чи іншого сусіда, по
стійно відповідати усміхом навіть на
захмарений погляд, — це правдиве
мистецтво співжиття, що його так
трудно досягти, мистецтво, яке уща
сливлює і робить життя приємним.
Обсервуючи щоденні події, бачи
мо, що для вдержання добросусідсь
ких відносин всі і все потрібно спо
кійних, розумних і обдуманих потяг
неш».
Впроваджування надзвичайних но
вин поза хатою, в городі, на подвір'ї,
не завжди подобається сусідам, „псує
їхню кров", викликає фермент. На
віть помалювання хати іншою фар
бою, як це прийнято довкруги, ви
кликає іноді реакцію збоку співмеш
канців, псує спокійну атмосферу. На
саджування коштовних квітів чи де
рев виводить з рівноваги всіх тих, які
прибрали собі ім'я найкращих в око
лиці садівників.
З другого боку, не дбати за ви
гляд дому, городчика, хідника, — це
значить обнижувати вартість вулиці,
вносити безлад в свою околицю, псу
вати добросусідську гармонію.
Як бачимо, вміння вдержувати
„золоту середину" — це мистецтво,
яке не легко досягти.
Щоденне життя вимагає від нас
слідкувати за прийнятими в околиці
звичаями, а є тих звичаїв багато, і
вони різні в залежності від місця за-
меіпкання, пори року тощо.
Для декого з нас було чужим ві
шання у різдвяному часі особливих
прикрас на двері дому, засвічування
ялинок на „порчах" хат. Кожна хри
стиянська сім'я маніфестує в той спо
сіб радість з приводу народження Бо
жого Сина, і нам усім цей гарний зви
чай слід безумовно прийняти.
Відгортання зимою снігу не тіль
ки з тої площі, яка до нас належить,
викликає вдячність збоку нашого су
сіда головно тоді, коли він немічний,
хворий або кудись виїхав.
Кісткою міжсусідської незгоди бу
вають часто діти, пси і коти. Галасли
вість наших дітей переходить інколи
межі пристойности. Ми розуміємо, що
діти потребують вибігатися і викри
чатися досхочу. Всі оті дитячі витів
ки повинні мати якусь межу. Не раз
доводиться вислухувати галас україн
ських дітей, які не тільки дорівнюють
тутешнім, але в дечому беруть над
ними верх. Найтрагічніше, коли збо
ку батьків нема ніяких протестів, до
гани чи заборони. Чужі не важаться
звертати крикунам уваги, хоч між со
бою нарікають на нечемність дітей но
воприбулих.
Коли в околиці багато псів, це ні
чого, коли один, кожний його гав
кіт чи виття викликає застереження
збоку сусідів. Мені довелося жити
двері об двері з сусідкою, в якої був
гарний, малий песик. Його пискли
вий голосок заливав усім за шку
ру сала до тої міри, що власниця пе
сика одержувала десятки анонімових
телефонів з протестами проти галас
ливої собачки. Ради сусідського спо
кою собачку подарували на фарму.
До речі буде згадати ще й святку
вання усіх більших церковних і дер
жавних свят. Вивішування в ті дні
125