Basic HTML Version
АТОМОВИЙ РЕАКТОР
Головною структурою атолового
реактора є маса Графіту з кусками
урану, розложена в регулярних від
ступах у ньому. Якщо реактор має
продукувати тепло, потрібно для цьо
го певних середників для збирання
тепла. Осягається це так, що під
тиском пропускається газ через стру
ктуру графіту і гарячих кусків ура
ну і в той спосіб загрітий газ ужива
ється для кип'ятіння води, перетво
рення її в пару.
Розглянемо тепер, що діється з
нейтронами, які розбивають атоми.
Починаємо з двома чи трьома
невтронами з кожного розбиття ато
ма, а один з них мусить спричинити
дальше розбиття, щоб задержати в
дії ланцюгову реакцію. Інші невтро-
ни будуть зловлені (заабсорбовані)
атомами урану 238, або атомами ін
ших складників реактора. Деякі про-
дістануться назовні. Якщо ґраніт і
куски урану, які творять ядро (сер
цевину) реактора, є малого формату,
тоді багато невтронів продістанеться
назовні, тобто втече, так що неба
гато залишиться для того, щоб втри
мати ланцюгову реакцію. Але зі зро
стом цього ядра пропорція страчених
невтронів зменшується. Коли цю про
порцію зменшувати до такого сту
пеня, що внутрі ядра залишиться
достатня кількість невтронів для
продовження ланцюгової реакції, то
ді ядро реактора досягло своєї кри
тичної величини. Дещо менша вели
чина не зумовить ланцюгової реак
ції; дещо більша — забезпечить ре
акцію і в додатку залишиться деякий
надмір невтронів.
Практичний реактор мусить бути
більший критичної величини, щоб за
безпечити надмір невтронів, потріб
них на початку для прискорення ре
акції. Не можна, одначе, допустити
до великого надміру невтронів, бо
виділюване з розбиття атомів тепло
буде завелике, і реактор занадто наг
ріється. Тому потрібно певних серед
ників, щоб контролювати реакцію в
моменті, коли досягне вона потріб
ної нам величини. Осягається це в
той спосіб, що до ядра (серцевини)
реактора вкладається певні елемен
ти, які мають властивість абсорбу
вати невтрони. Таким елементом яв
ляється бор, що просто похлонює
невтрони. У практиці бор змішуєть
ся зі сталлю і у формі круглих шта
бок вкладається у ядро реактора.
Чим далі просувати штабки досе
редини, тим більше невтронів буде
заабсорбовано атомами бору, тим
менше залишиться їх для розбиття
атомів урану 235. В цей спосіб мо
жемо регулювати величину реакції
так само, як можемо регулювати ве
личину вогню у печі кількістю до
пущеного повітря і величиною от
вору комина. Якщо штабки бору про
сунути відповідно глибоко, можна
цілковито припинити реакцію, бо
всі невтрони будуть заабсорбовані
бором. Відповідний прилад з боро-
сталевими штабками уміщений в та
кий спосіб, що в разі якогось випад
ку він автоматично падає до середи
ни ядра реактора і гасить (припи
няє) електричний струм, коли елект-
91