Basic HTML Version
ВІДКРИВ АМЕРИКУ
ГУМОРЕСКА
Написав Іван Керницький
Пан професор вернувся додому в
настрої посереднім — між меланхолі
єю, смутком і радісним збудженням.
— Знаєш, серце, — сказав дружині,
— в тій Америці людина щодень, що-
година, можна сказати, відкриває
Америку. ..
— А що ж ти цим разом відкрив,
мій Колюмбе ?
—• А відкрив я, моя Колюмбіно, не
знаний мені досі факт, що наші полі
цаї бувають дуже чемні й добре ви
ховані! Зокрема цей чудовий хло
пець, якого я зустрів сьогодні... Над
звичайно ввічлива людина! А який
такт, яка особиста культура! Зале
жуся з тобою, що він мусів закінчи
ти коледж! А був ще молодий джус,
мав не більше, як 24 роки . . .
—• Добре, добре, — перебила цей
потік адорації для поліції пані про
фесорова. — Ти мені розкажи, голу
бе, як то ти „зустрівся" з тим полі
цаєм?
— Тож слухай, я все розкажу . ..
Йду 7-ою вулицею і бачу сценку: тут
стоїть машина, а тут, наприклад, про-
типожарний гідрант. Докладно по
середині, між машиною і гідрантом,
стоїть полісмен, підпер бороду рукою
і щось думає . . .
— Думає, чи тикета писати має?
— Вгадала, серденько! Він справді
був наважився писати тикета, але за
вагався, чи має до цього правну під
ставу. Отже, що він робить ? . . Кли
че „експерта", киває пальцем на ме
не . . .
— На тебе ?!
— Еге, на мене . . . „Ласкавий доб
родію, каже, я оце маю маленький
клопіт. Як знаєте — закон забороняє
паркувати на вулиці машину ближче
як десять стіп від гідранта. А влас
ник тієї машини якраз, мені здаєть
ся, цей закон переступив. Я зміряв
відстань власними стопами і вихо
дить, що авто стоїть три стопи за
близько. Я, очевидно, міг помилитися
в рахунку, та й може мої підошви
трохи задовгі, а не є моїм бажанням
нанести цьому платникові податків
незаслужену кривду, встромити йому
тикета несправедливо. Чи не були б
ви ласкаві зміряти ще раз відстань
вашими ногами ? . . Провіримо удвій-
ку і цілком об'єктивно, чи посідач ті
єї машини заслуговує на кару".
А сказав це в такій чемній формі,
з такою щирістю, яка бриніла в його
голосі, що я ні на момент не завагав
ся вдоволити йому просьбу. Отже,
стали ми обидва перемірювати від
стань між машиною і гідрантом: туп
цюючи стопа за стопою, я сконстату-
вав те саме, що полісмен: машина
дійсно стояла три стопи заблизько.
—• Мені дуже прикро, — розвів ру
ками молодчина, — бо фактично це
жаден злочин, і від цих трьох стіп
Статуя Свободи не завалиться в мо
ре, але закон є законом, а я — тільки
поелушний його виконавець. Муси
мо, каже, всунути цьому „ґайові" ти
кета на десятку.
Витягнув свою зелену книжку з
френдзлями, поклав на передку ма
шини, сперся на нього вигідно ліктя
ми, як урядовець на бюрко, та й —
замислився. ..
— Сказати вам щиру правду, —
зідхнув, і румянець сорому ошпарив
його обличчя, — то я не маю зелено
го поняття, як виписати цього тике
та. Ви бачите перед собою рекрута,
що тиждень тому вийшов з поліційної
академії і не має в цьому ділі належ
ного досвіду. . .
— Соррі, кажу, тут я вже нічого
вам не пораджу.
129