Basic HTML Version
ДІЛО" - „РАДА" - „СВОБОДА'
Написав Іван Кедрин
В „Енциклопедії Українознавства",
т. III., „Преса" (стор. 991-1004) у
вступній „Загальній характеристиці"
є такі дуже вірні й правдиві завваги:
,, . . . Історія української преси майже
зовсім не вивчена. Єдина праця, що
охоплює ввесь її розвиток, написана
Аркадісм Животком
1
; але це радше
збірка матеріялів, ніж синтетичний
огляд . . . Майже не розкриті зв'язки
преси з історії громадської думки і
політичних світоглядів . . . Тому в
дальшому подасться переважно го
ловний фактичний матеріял, а якому
часто бракус узагальнень і причино
вих пояснень. Все таки можна від
значити деякі характеристичні риси
розвитку української преси, а саме:
1) при досить пізньому початку ук
раїнської преси, зумовленому КОЛОНІ
АЛЬНИМ станом України, незвичайно
швидкий розвиток української преси
і многобічна диференціяція її як за
політично - програмовими ознаками,
так і за типом читацтва; 2) Здебіль
шого регіональний характер органів
преси, призначених або примушених
ширитися тільки в межах однієї да
ної займанщини, — чи то російської,
чи австрійської або польської тощо,
а часто орієнтованих на ще вужчу
місцевість. Тільки кільком органам, і
то частіше літературно-громадського,
а не безпосередньо політичного ха
рактеру, пощастило всупереч пере
шкодам набувати загальноукраїн
ського резонансу (насамперед, „Літе-
ратурно-Науковий Вісник", „Діло",
„Рада"). Попри це — чимраз сильні
ше й свідоміше усоборнення преси в
мові, складі співробітників і політич
ній програмі в її головних виявах..."
Невідомо, чому редакція „Енци
клопедії Українознавства" підкресли
ла, що радше літературно-громад
ські, а не безпосередньо політичні ор
гани української преси осягали за
гальноукраїнський відгук, коли вона
сама тут же, на доказ свого твер
дження, подає тільки один літера
турно-громадський орган, зате два
суто політичні. Правда, можна було б
признати, що загальноукраїнський
резонанс викликали такі літературно-
громадські органи, як петербурзький
місячник „Основа" (1861-62), львів
ська „Правда" (вже більш політич
на, 1867-80 і 1884) та „Киевская Ста
рина" (1882-1906). Але насправді в
історії української політичної думки
для кристалізації українського націо
нально - політичного світогляду най
більшу ролю відіграли і найбільший
відгук по всій Україні мали таки два
зацитовані за „Енциклопедією" що
денники: львівське „Діло" і київська
„Рада". І коли не стало в Україні
вільної преси з вибухом другої світо
вої війни, спершу за німецької, потім
російсько - большевицької
окупації,
ролю тих двох колишніх щоденників
на рідній землі перейняла американ
ська „Свобода". З уваги на затяжний
характер нинішнього колоніяльного
стану України з намаганням окупан
тів викоренити в першу чергу націо
нально-державницькі аспірації укра
їнців та перетопити українство,
як національно-політичну особовість
в один совстський нарід, себто націо
нально безполову масу, духово ви
кривлену і щораз глибше русифіко
вану, з уваги на цей нинішній стан в
Україні і повну відсутність там віль
ної преси, роля „Свободи" з природи
речі набрала історичного характеру.
Львівсько-галицьке ,,Д і л о", київ-
і А. Животко: „Історія української
преси", УТГІ, Реґенсбурґ 1946. А. Жи
вотко: „Українська преса за 100 років",
„Самостійна Думка", VIII-X.
10