Basic HTML Version
РОВЕСНИКИ
Написав Василь Мудрий
Щож це таке ровесник? Ровесни
ки це такі особи, що в одному й тому
самому році прийшли на світ. В дано
му випадку буде мова про дещо від
мінну категорію ровесників, а саме:
про американський часопис „Свобо
да" і про особу підписаного.
Підписаний прийшов на цей світ у
березні 1893-го року. В тому ж році
побачив уперше світ український ча
сопис „Свобода" завдяки заходам
пек. о. Грушки. І тому саме я вважаю
себе ровесником українського щоден
ника „Свобода" в Джерзі Ситі.
У своїй молодості „Свобода" не бу
ла щоденником, а я не був ні журна
лістом, ні публіцистом, і нічого не
знав про неї так само, як вона не
знала про мене.
Час не стоїть на місці. Багато його
пройшло, поки „Свобода" стала що
денником, а я початківцем - публі
цистом у провінціяльній українській
пресі в часі мого побуту на Україні в
pp. 1917 - 1920.
Доля нам сприяла, ми ввійшли в
перший контакт між собою при дуже
цікавих обставинах. У 1922-му році
я написав першу свою працю під
назвою „Боротька за огнище укра
їнської культури в Західній Украї
ні". У цій книжці була подана істо
рія боротьби за право української мо
ви у львівському державному універ
ситеті, а далі за його утраквістичний
характер і нарешті за заснування ок
ремого українського університету у
Львові. Все ще за часів Австрії. Крім
того, була там мова й про українсь
кий університет, створений у Львові
в 1921-ім році. Дані про нього були
по кінець 1922-го року.
Цю мою працю польська цензура
сконфіскувала. Причиною конфіска-
ти були різні мотиви, але найважли
вішим був заголовок, у якому стояло:
„в Західній Украні ". Терміну „Захід-
ня Укра їна" тодішня польська цен
зура не могла стравити. Працю вида
ла „Краєва Українська Студентська
Рада". Молоді люди вспіли ще перед
конфіскатою розіслати багато її при
мірників до Америки й Канади, а де
що заховати для поширення в краю.
Поліція сконфіскувала не більше як
тисячу примірників.
Ця праця була моїм першим кон
тактом із моїм ровесником „Свобо
дою", бо тодішній редакційний „гар
нітур" „Свободи" всю ту мою працю
передрукував під моїм іменем. Це ма
ло великі наслідки не для мене, а для
тодішнього Українського Універси
тету, бо на його утримання напли
вали пожертви з Америки.
Обставини склалися так, що восе
ни 1923-го року я ввійшов до редак
ційного „Гарнітуру" найстаршого у-
країнськсго ' щоденника „Діло"
у
Львові. Від лютого місяця 1927-го
року, я став головним редактором
„Діла".
Тоді я належав до тих, які вітали
у ЛЬЕОВІ голову Об'єднання Укра
їнських Організацій в Америці, о.
Спслітакевича, а згодом обох видат
них редакторів щоденника „Свобода",
д-ра Л. Мишуґу й п. О. Рев 'юка. Оби
два ці редактори не були моїми ро
весниками. Вони були старші віком
під мене, але редагували щоденник,
що був моїм ровесником.
Події розвивались і йшли швидким
темпом в краю, на терені моєї праці,
і ::ещо повільнішим темпом в Амери
ці, країні необмежених можливостей.
„Свобода", для ілюстрації відносин
у краю під Польщею, передруковува
ла багато статтей із „Ді ла". У , ,Ділі"
у свою чергу пок. д-р Іван Німчук з
витинків із „Свободи" складав цілі
вінки інформацій про життя нашої
25