Basic HTML Version
ністю та державною відповідальніс -
тю.
Турбувало нас, що у Львові ніхто
не знав нічого про події в Україні. Не
було ніякого зв'язку. А американські
українці, котрі могли відіграти велику
ролю у відбудові української держа-
ви, цього не зробили, бо до них ніхто
не звернувся. Край не розумів значен-
ня Америки в міжнароднім житті.
Пишу ці спомини в надії, що неда-
леке майбутнє знайде нас в кращому
положенні, що порозуміння між кра-
єм, європейською та американською
іміграціями буде тісніше, і що кожна
українська вітка виконає свої держав-
ницькі завдання багато краще, як в
1917 році. Хай Український День,
проголошений в Америці в 1917 році,
і 100.000 допомоги Центральній Раді
стануть основою дійсно реальної спів-
праці не тільки збоку економічного,
але головне політичного і військового.
Сергій
КУШНІРЕНКО
ВДАРИЛО СОНЦЕ
Вдарило сонце по нивах — запалило
І побігли хвилі мідні.
Стужавіла земля та й закурило
Та й зашуміло гонами лагідно ...
Село Котюженці...
Навколо — степ.
Під лісом простягнулась
залізниця.
Маленька станція не раз присниться
І все минуле — в споминах росте.
„Одеса — Київ",
„Київ — Одеса" —
Мгались тудою
експреси...
Вершники — друзі на конях,
Дзвонять копита, дзвонять ...
Так, як сьогодні подільський Еол
Дме і на хмарах грає,
Біжить, доганяє
поволі
Аж ген, де лягла
залізниця
Й зупинка, що сниться,
Де мгались
експреси
,jCwie —
Одеса"...