Basic HTML Version
у цих кількох коротких спогадах
хочу представити 1917 рік — рік
Української Національної Революції
— і пізніші події так, як сприймав їх
і переживав хлопець - підліток почас-
ти в Харкові, а почасти на хуторі і
у великому селі недалеко цього міста.
Людська пам'ять — річ химерна і
недосконала. З відстані сучасних днів
годі пригадати в точності дати подій,
що відбувалися 50 років тому, імена
людей, місцевості. Тож автор, дивля-
чись на ту минувшину „хлоп'ячими
очима", коли брали його сумніви, ча-
сом заглядав і до відповідних літе-
ратурних джерел.
Ці спогади зовсім не претендують
на історичність в стислому значенні
цього слова, — це лише окремі обра-
ви - фраґменти, які зберігаються й до-
нині в закутках авторової пам'яті,
хоч можливо і в дещо здеформовано-
му вигляді.
Заснували Харків у 1655-56 роках
українські козаки - переселенці з Пра-
вобережної України, і довгими рока-
ми був він твердинею, що опиралася
нападам кримських і ногайських та-
тар. Історики твердять, що названо
його так на честь засновника міста
козака Харка-Харитона. Пізніше був
Харків полковим містом Харківського
полку, а у ХУІП столітті став торго-
вельним містом, центром Слобідсько -
Української губернії, де жив наш
славний філософ Григорій Сковорода
і де "все своє життя провів Квітка -
Основ'яненко. В 1805 році старання-
ми В- Каразина тут постав перший
університет і бурхливо почало розви-
ватися українське культурне життя.
В першій половині XIX стол. на укра-
їнській літературній ниві працювали
тут поети-романтики П. Гулак-Арте-
мовський, Л Боровиковський, М. Пе-
тренко, О. Корсун, М- Костомаров, А.
Метлинський та ін., а в другій поло-