Basic HTML Version
Дивним і незбагненним рішенням
історичної „Немезіс" — день 22,го
січня став для новітньої української
історії пропам'ятною датою двох най-
більше важливих державнотворчих
актів, які чітко і недвозначно визна-
чили політичні аспірації та історичне
призначення у вогні та бурі револю-
цій відродженої української нації.
Дня 22 січня 1918 року україн-
ський народ актом IV-ro Універсалу
Української Центральної Ради сягнув
по своє Богом дане право на повну
державну незалежність і після сторіч
вегетації у ганебній системі росій-
ської тюрми народів — „своєю силою,
волею і словом на українській землі
утворив вільну і суверенну Україн-
ську Народну Республіку".
Дивним збігом обставин, як неод-
мінне доповнення акту державної не-
залежности України — точно на один
рік пізніше,— дня 22 січня 1919 року
на Софійській площі у Києві у тор-
жественній і зворушливій церемонії
відбувся історичний акт
з'єднання
Західньо-Української
Народної Ре-
спубліки з Українською Народною
Республікою в одну Суверенну і Со-
борну Українську Народну Респу-
бліку.
Цими двома незабутніми актами
політичної мудрости великий і
НЄПО-
корений український народ заявив
себе правним сувереном на всіх воло-
стях своєї національної території —-
і формально та фактично повернувся
на арену світової історії.
Після довгих років найбільше жор-
стокої неволі та фізичного і духового
закріпощення — нащадки гордих
княжих бояр та непокірних вархо-
лів козацької доби — наче леґендар-
ний Фенікс — повставали з попелів
повалених імперій і шляхом незбаг-
нутого духового процесу каталізова-
ваного швидким розвитком назрівакь
чих подій — спонтанно оформились
у модерну породу українських лю-
дей, свідомих свого історичного пра-
ва на національну ідентифікацію та
окремішність.