Basic HTML Version
— О, товариш Струтинська, ви ба
гато дечого ще не розумієте. Воно
прийде з часом.
(Що це, що це мені нагадується?!
Розмова жінки прокурора з моєю
львівською знайомою, у якої вони
живуть: ,,Колись в Совєтському Со
юзі .всі говоритимуть тільки по-росій-
ськи”. І злісний вигук доні: „Мама,
что ти?! Етаво нєльзья ґаваріть!”).
— Невже ж ви справді думаєте, що
французи, англійці, німці заговорять
колись по-російському?!
Він відповів мені одним коротким
реченням, що чітко затрималося в
пам’яті усі ці роки:
— Ми їх, паскуд, змусимо!
Хотілося б, щоб ці слова російсь
кого шовініста — яскравого, бо пси
хічно обтяженого відступством сорту
— щоб ці слова міг почути тепер
увесь світ-
Аджеж таки так чи інакше „зму
шують” ?!
КОРОНА КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
У ВАТИКАНІ
Написав С. Ґела
З історії Русі-України знаємо, що в
1253 році Папа Інокентій IV пере
слав галицькому князеві Данилові
(1202-1264), синові Романа, королів
ську корону, якою в тому ж році Да
нило коронувався в Дорогичині.
Традиція каже, що королівська ко
рона Данила була перероблена на
єпископську мітру. Вона аж до 1942
року переховувалася в музеї иереми-
ської єпархії, що містився в будинку
духовної семінарії в Перемишлі. По
другій світовій війні пропав слід по
тій мітрі-короні.
Тим часом виявляється, що в 1942
році перемиський єпископ-ординарій,
Ісповідник віри Кир Йосафат Коци-
ловський, щоб зберегти мітру від нім
ців і большевиків, передав її на пере-
ховання до музею у Ватикані. В той
час (1942) у Перемишлі стояв штаб
італійських військ, які тоді були в
союзі з гітлерівською Німеччиною.
Владика-єпископ скористався з того,
при італійських військах були свя
щеники, і через них передав мітру-
корону до Ватикану з застереженням,
що після війни вона буде повернена
або перемиському єпископові або у-
рядові української держави.
Таку вістку подає працівник Львів
ського історичного музею Микола
Вірний (Львів) у своїй статті „Доля
корони Данила Галицького”, вміще
ній у київському науково-популярно-
му місячнику „Наука і Суспільство”
ч. 8 за серпень ц. р.
М. Вірний пише, що він ці інфор
мації подав на основі листа юриста
Олександра Ясеницького (с. Мирона),
який живе в Димівці, Миколаївсько
го району, Львівської области, і яко
го він — Ясеницький — вислав до
Міністерства культури УССР. Зно
ву ж Ясеницький пише, що свою ін
формацію подав на основі розмови з
Владикою-Ісповідником, який бував
у домі Ясеницьких, і навіть був хрес
ним батьком сестри Ясеницького. Він
зазначає, що про цю справу може
знати також о. Грицеляк, канцлер пе-
ремиської капітули, який тепер живе
в Польщі-
Міністерство листа Ясеницького пе
реслало Львівському історичному му
зеєві для перевірки. Працівники му
зею їздили до Ясеницького, і він по
твердив зміст свого листа.
*
Покликаючись на журнал „Наука
і Суспільство”, думаємо, що круги
Українського Католицького Універ
ситету ім. Папи Климентія в Римі по
роблять відповідні розшуки за міт-
рою-короною короля Данила Гали
цького, щоб бодай устійнити правди
вість фактів, поданих Ясеницьким.