1-го липня 1970 року сповниться 60
років, як у колишньому старому бу
динку львівського університету, тоді
при вул. св. Миколая, згинув від
польської кулі 21-річний українсь
кий студент прав, Адам Коцко.
Та трагічна подія сталася у ході
довгої, впертої і послідовної боротьби
за українське високе шкільництвво,
точніше — за український універси
тет на українській землі, боротьби, в
перших рядах якої стояла українсь
ка молодь. Як трагічна битва під Кру-
тами стала від 20-их pp. нашого сто
річчя предметом культу для україн
ської високошкільної молоді, симво
лом відданости української молоді
ідеї збройної боротьби за свою держа
ву, так само 60-ті роковини трагічної
смерти Адама Коцка повинні спонука
ти українську високошкільну молодь
у вільному світі вшанувати пам’ять
того борця за українське високе шкі
льництво, що впав жертвою ворогів
української культури, української на
уки.
Пригадка про вбивство Адама Коц
ка не має архівального значення: во
на актуальна на тлі сучасної русифі
каторської політики в Україні, що б’є
особливо по українському високому
шкільництву. Большевицька Росія, я-
ка вдерлася в 1939 році на зах ідно
українські землі під гаслом „визво
лення” їх з польської неволі, а нас
правді з метою зліквідувати українсь-
ську політичну ірреденту —■ заступи
ла польонізаторство русифікаторст
вом, користуючись в цій політиці та
кими самими методами насильства і
змагаючи до тієї самої цілі: обмежу
вання і зупинювання українців в їх
ньому культурному розвитку. І тому
смерть Адама Коцка є не анахроніч
ним, а актуальним символом віддан-
ности української молоді справі влас
ного високого шкільництва. Отож
варто пригадати історичне тло тієї
події і її саму, бодай у найзагальні-
ших зарисах-
В наддніпрянській Україні за цар
ських часів не існувало взагалі укра
їнського шкільництва, не рахуючи
короткотривалих так званих неділь
них шкіл. Усе шкільництво від народ
ного До високого було російське, було
— поруч із Церквою та адміністра-
ційним апаратом — засобом русифі
кації, асиміляції українства. Інакше
було в Східній Галичині під австрій
ською владою, де українці мали в ме
жах конституції сякі-такі можливості
Написав Іван Кедрин