Basic HTML Version
Така й подібні чутки заколочува
ли спокій Москви, Відня й Лондону
і стали нібито причиною наглої лік
відації Наполеона.
В початку 1968 р. на світовому
книжковому ринку появилася фран
цузькою мовою ревеляційна історич
на праця 37-річного історика Жоржа
Ретіфа де ля Бретонна під назвою
„Прагну, щоб мої останки • . ."
Автор цієї книжки, на основі ана
лізи історичних переказів і докумен
тів з різних джерел, доводить, що в
саркофачу Наполеона Бонапарта в-
Палаці Інвалідів у Парижі лежать
тлінні останки не Наполеона, а одно
го з його спільників — Франсеска
Кіпріяні.
Автор книжки описує, як, після
уложеного між Лондоном і Парижем
договору відбулася ексгумація На
полеона на острові св. Олени. Стало
ся це 15 жовтня 1840 p., майже через
20 років після смерти. Англійці доз
волили перевести ексгумацію лише
опівночі при світлі ліхтарів. Труну
відкрито лише на дві хвилини.
Кожна особа, яка була присутньою
при ексгумації, склала окремий ра
порт, яким стверджується, що труп
Наполеона знаходився в чотирьох
трунах, вміщених одна в одну. Риси
покійника годі було пізнати, хоч зда
валося труп був набальзамований.
Обличчя його було заросле. У відкри
тих устах
видніли три білі зуби.
Стверджено відсутність ордена Об'
єднання, а стрічка ордена Почесного
Легіону була заложена на сорочці
під фраком.
Крім всього цього стверджено, що
урна з останками внутрішніх орга
нів знаходилась між ногами.
Всі подані в рапортах твердження,
зв'язані з ексгумацією
Наполеона
в 1840 році, не відповідають тому,
що заявляли і описали свідки при
смерті й похороні Наполеона в 1821
році. Очевидці похорону стверджу
вали, що труп Наполеона не був за
бальзамований; що через 12 годин
після смерти обличчя його було по
лене, що зуби й уста були закриті.
Мертвий Наполеон був убраний в йо
го імператорське убрання з трьома
орденами: офіцерським хрестом По
чесного Легіону, залізним
хрестом
та орденом О б'є д н а н н я. Стрічка
ордена П о ч а є н ого Легіону була
наложена поверх фрака. Імператорсь
кий капелюх був положений в голо
вах, а урна з його внутрішніми орга
нами поставлена в ногах. Все було
замкнуте в одній труні, яку вміщено
в другу, а після того в третю. Отже,
Наполеон був похоронений у трьох
трунах, а не в чотирьох.
Автор книжки приходить до вис
новку, що 17-го жовтня 1840 р-, піс
ля експумації і наватаження
тру
ни з острова св. Олени ,було приве
зено до Франції не Наполеонові тлін
ні останки.. Французький історик до
водить, що заміну труни Наполеона
доконано в 1828 р. і що виконавцем
тієї місії був англійський губернатор
острова св. Олени, Гадсон Лов, який
після смерти Наполеона став губер
натором Цейльону.
У 1828 р. губернатор Гадсон при
був таємно з Цейльону на острів св.
Опени, видобув труну Наполеона, пе
ревіз її до Англії і там потайки схо
ронив у Лондоні в Вестелінстерській
катедрі.
Автор книжки доводить також, що
на місце наполеонової труни постав
лено труну Наполеонового спільни
ка, Франсіска Кіпріяні, який зраджу
вав Наполеона перед англійцями, в
чому був розкаявся перед Наполео
ном. Ще за життя Наполеона він
поповнив самогубство.
Весною 1969 року, з нагоди 200-
річчя з дня народження Наполеона,
на світовім книжковім ринку появи
лася в двох томах праця під назвою
„Наполеон і імперія", написана 35-
ма французькими видатними спеці-
ялістами на основі близько 80 тисяч
книжок, присвячених Наполеонові.
Ця праця має 750 сторінок великого
формату, 500 ілюстрацій і видана
п'ятьма мовами.
Отак, французи дбають про па
м'ять своїх велетнів.
186