Basic HTML Version
Іїіштє
я ,,
шписаЬ Л>сслаЬJ{aaoX*
Дідомий маляр П'єр Донат, працю
ючи у своїй робітні в Парижі, звер
нув увагу на стару людину, опущену,
брудну й обдерту, яка годинами про
сиджувала на цій самій лавці в не
величкому парку, перед його вікном.
Особливий вираз обличчя спонукав
Доната намалювати цю людину. Пі
сля цього він запросив її до свозї ро
бітні й показав їй ще зовсім свіжу
картину. Стара людина довго вдивля
лася в картину, заки усвідомила собі,
що це її портрет, і запитала мистця:
„Якщо це мій портрет, то чому він
не подібний до мене?" Мистець відпо
вів: „Бо я так бачу Вас". „Якщо світ
так бачить мене, промовив намальо
ваний, треба мені таким і стати".
Швидко ця людина присвятила своє
велике майно й себе саму гуманітар
ним справам й залишилася в пам'яті
людей, як великий гуманітарист Мен-
дельсон. Цю переміну знеохоченої до
життя людини привело несподіване
усвідомлення, як світ дивиться на неї.
Цю узяту з життя історію можна б
застосувати до Українського Народ
ного Союзу, який, як найстаріша ук
раїнська громадська установа в усьо
му світі, включаючи в це й саму Ук
раїну, установи, яка зуміла об'єдна
ти найбільше у вільному світі число
своїх земляків та зібрати найбільші
фонди, і тому ж, хоч би вже з цих
причин мусить звертати на себе ува
гу всього українського громадянст
ва.
НА ГРОМАДСЬКІЙ ЦЕНЗУРІ
Як дивиться українська спільнота
на цю, як не як, виняткову установу?
Як оцінює її працю, і, що більше, її
спроможності та її завдання? Які ви
моги ставить їй і чого сподівається
від неї в ближчій і дальшій майбут
ності ?
Це важливе не тільки для грома
дянства, яке, позбавлене своєї держа
ви та її опіки, тим більше надій в'яже.
119