Basic HTML Version
•Jjanucab Очспін
ЧОРНИЙ
Дтоптаною стежкою ішла вона по
вільно, в чорному, як монахиня.
Ішла, не дивлячись ні на кого. Нав
коло кипіла весна. Жайворонки ля
щали в небесній синяві. Польові кві
ти виструнчились і споглядали зако
хано на золотінь сонця. Ткали срібло
ячмені. Купалися в цвітінні пшениці.
Уся природа всміхалася до неї, а вона
йшла все далі і далі, ген туди, за
село, на невелику гору за старим
цвинтарищем.
Під очима дві темні плями; а очі
горять . . . Свіжа морщинка переріза
ла перенісся. Бліді безкровні губи
здригались від часу до часу. На по
шарпаних струнах знедоленого сер
ця тихо скімліла самотня журба.
Ішла вона впевнено, не дивлячись
на стежку. Либонь не вперше їй до
велось іти цією стежиною. Високі
пшениці обабіч дихали ніжною зе
ленню. А волошки задивились у роз
кішну блакить неба і дивуються, чо
му й воно таке блакитне, як вони,
і чому раз-по-раз із тієї чарівної бла
киті падають у пшенично-зелене море
сірі жайворонки ? . .
Ішла далі. Чи радше не йшла, а,
здавалось, пливла на чарівно-зеле
них хвилях пшеничного моря.
Ідучи під гору, зупинялась часто
і знов ішла, аж поки не вийшла на
вершок невисокої гори.
Зупинилась біля столітнього дуба
і, швидко віддихаючи, дивилась ген-
ген далеко на схід, де темні смуги
лісів підпирали безхмарну блакить
неба.
Туди пішов він — її найдорожчий
син Іван ще в сорок першому, разом
з багатьма в похідних групах, кува
ти кращу долю для народу. Та вже
ось сорок шостий миназ, а про нього
й чутки нема. Не повернувся Іван.
Легеньким леготом вітерець пестив
її засмагле обличчя і ніжно грався
сріблистими кришталями, що гаря
чими струмочками текли з її великих
змучених очей. Уста нервово дрижа
ли і ледве чутно шептали:
— Івасю, синочку мій ріднесень
кий, де ти тепер дитино моя бідна?
Чом не вертаєшся додому? 'Чи жи
вий, здоровий, ти сину? Хоч вісточку
пришли з буйним вітром, нехай знаю,
звідкіль тебе виглядати. Озовися, мій
рідний. . .
Глухе ридання кипіло в кволих
грудях. Нестерпна мука, біль і стра
ждання шматували нещасне серце
матері.
Самітна стояла вона в тіні гілляс
того дуба серед мальовничої приро
ди?