Basic HTML Version
Дійові особи:
МАРУСЯ, ВУСТЯ, ОХРИМ,
ХОМА, ГРИЦЬ
Дія відбувається в українському
ДП-таборі в Німеччині. Кімнатка
в одному з бараків, переділена
на-двое сорокатим параваном. Бі
ля столу сидить задумана Мару
ся. Підперла рукою голову, тур
ботливо задивилася
кудись .
..
Стиха приспівує:
„Прийде ще
час, що ти затужиш ще за мною".
Входять Охрим та Вустя. Охрим
у зелених, німецьких штанях та в
унрівській куртці, на голові шап-
ка-вушанка. Вустя приоділася в
довгу шинелю, на голові хустина.
ВУСТЯ: Чого ж ти, донечко моя, та
все теє сумне танґо співаєш?
МАРУСЯ: Коли ж бо, мамо, всі веселі
фокстроти я геть чисто позабувала.
Хтось із голови мені їх вкрав!
ВУСТЯ: Та яка причина тобі сталася,
зозуленько моя?
ОХРИМ: Може тебе так від цього
щеплення проти тифу у гарячку
кинуло?.. Бо і мені вчора в трам-
буляторії як засадив доктор шпри
цу, то ще й досі руки не чую . . .
ВУСТЯ
(обіймає Марусю)
: Голубонь
ко, втіхо моя єдина! Що це ти зо
мною, нещасною, робиш! Та хоч
пригадай, де ти вчора була!
МАРУСЯ: Вчора . . . Вчора? . . Стри-J
вайте! Щось страшне мені неначе
в сні ввижається. Оце ж, ніби, всіла
я до поїзду та їду до Райхенгалю,
до кравчихи, знаєте, мамочко, до
ВИ