Basic HTML Version
Людоньки добрі!
Ото я збиралася на той світ, уже
й сорочку на смерть перепрала, і свіч
ку воскову купила, і гроші, на похо
рон відкладені, тричі перелічила —
чи не пропив мій Соловейко якої час
тини ! Аж одного дня сказав мені наш
таборовий командант:
— Збирайтеся, Палазю, на той
світ, та й свого чоловіка не забудьте!
— Пане команданте, — відповідаю,
— то вже пан-Біг та я знаємо, коли
мені тра на той світ, але не ви!
А він аж розсердився: — Кажу
вам, будьте готові на восьму годину
вечора.
І справді: приїхала точно о вось
мій автомашина, і ціла наша родина
помандрувала до перехідного табору. -
Але звідки ж ми узялися в Німеч
чині? Як прийшов до нас у Семиго-
ри той мерзолакостний Гітлер, та як
ми вже оту чуму перетерпіли, напала
на нас іще гірша чума: стали червоні
наступати. Отож каже мій пасинок:
„Збирайтеся, тату і мамо, будемо ви
їжджати, бо Сталін вже в двері сту
кає". Я в плач та в сльози:
— Як же я тебе, такого та сякого,
вчила і віником, і ломакою, а ти ще
й досі не навчився, що перше треба
просити маму ,а вже потім тата".
А він і слухати не хоче:
— Збирайтеся, — каже, — бо без
вас поїдемо.
Ну, думаю, вже як десь зупини
мось, я його подолаю, а тепер треба
збиратися. Складаю лахи та плачу-
плачу і голошу: „Ой ,не можу ж я
рідного порога покинути, та ж переді
мною й ворота не відчиняться, і со
баки на мене брехатимуть, а голов-
211