Basic HTML Version
У 120-ЛІТТЯ НАРОДИН ПОЕТКИ
Іван
ЛЕСЬКО
ЛЕСЯ УКРАЇНКА - АРИСТОКРАТКА ДУХУ
Я на гору круту, крем'яную
Буду камінь важкий піднімать
І вагу несучи ту страшную.
Буду пісню веселу співать...
(„Contra Spem Spero")
Цікавим явищем в історії культури є факт, що великі, часто
геніальні постаті появляються суцільними гуртами — звичайно
після довгого застою в якійсь ділянці творчости. Звідси мова про
доби великих філософів, поетів, мистців, учених тощо.
Таким періодом в історії української культури є XIX століття.
Це доба відродження української нації, її змагання повернутися у
„народів вольних коло" як повноцінний їх член. У проводі цих
змагань стають такі велетні духа, як Т. Шевченко, І. Франко і Леся
Українка. їхня творчість випливає з переконання, що наша нація
мусить бути скріплена знутра, що українська людина мусить
наперед визволитися з неволі духової, щоб могла стати вільним
громадянином у вільній державі. Очевидно, що пропаґатори цих
ідей мусять самі бути внутрішньо свобідними особистостями —
зразками голошених правд. І такими були і Шевченко, і Франко, і
титан духу і слова в тендітній постаті жінки —Леся Українка.
Поетка, письменниця, публіцистка й політична діячка —Леся
Українка (справжнє ім'я — Лариса Косач) народилася 25-го лютого
1871 року в містечку Звягелі на Волині (тепер Новгород Во
линський) в сім'ї Петра і Ольги з Драгоманових Косачів. Ці роди з
боку батька й матері сягають у пізнє середнєвіччя: Косачі —
сербського, Драгоманови — грецького походження, іукраїнізував-
шись, вони займали старшинські становища в Козацькому Війську,
а на переломі XVIII-XIX століть перейшли у дворянсько-урядничий
стан. Батько Лесі — високоосвічена людина, за фахом юрист, був
активним в українському громадському житті. Самостійник за
104