Basic HTML Version
Роман КУХАР
УКРАЇНСЬКЕ АКАДЕМІЧНЕ ТОВАРИСТВО
„СІЧ" У ВІДНІ
Відень, Габсбурзька столиця над Дунаєм— старинне місто, що
сягає своїми початками легендарних часів. Уже в національному
німецькому епосі в „Пісні про Нібелюнґів" згадується його під
назвою Віндобона (латинське означення на „добре вино") як
важливу твердиню в ланці римських укріплень вздовж Дунаю
проти напору вандалів, тевтонів та інших племен з півночі в їхніх
наскоках на Рим. Тут же за епосом мав відбуватись упродовж 17-
ти днів вінчальний празник гунського царя Аттіли з бургундською
княжною Крімгільдою. А це ще доба мандрівки народів у п'ятому
сторіччі по Христі.
Відень став згодом, ще до династій Гогенштавфів, Бабенберґів
і Габсбурґів, у 800 році за основника Франко-ґерманської держави,
Карла Великого, столицею Святої Римської Імперії німецького
народу.
Ось до якого значного міста давніх культурно-історичних
традицій стали й українці чисельніше з'їжджатись, починаючи
принаймні з XVII сторіччя. Відома культурно-побутова роля
нашого земляка шляхтича Юрія Кульчицького, власника віденсь
кої каварні, та особливо рішальна козацька допомога союзові
оборонців Відня під час турецької облоги в 1683 році, у критичній
тоді долі міста.
Після третього поділу Польщі в 1772 році Австрія приєднала
Галичину, а в 1775 році —й Буковину до своєї багатонаціональної
держави, створюючи для українського населення тих обидвох
коронних країн Австрії столичний центр. Відень став з того часу
природним осередком політичних, економічних та суспільно-
культурних інтересів наших земляків західніх теренів України.
Спочатку склад української, більш-менш постійної громади Відня
обмежувався до службово-адміністративних та військових
суспільних прошарків, але вже наприкінці XVIII й у початках XIX
сторіч почали з'їжджатись туди люди з кіл інтелігенції, головно
124