Basic HTML Version
Юзеф ЛОБОДОВСЬКИЙ
(1909-1988)
ТРИПТИХ ПРО ЗАМУЧЕНУ ЦЕРКВУ
І. Святий Андрій серед скитів
Тож знову піддаєшся грі спінених хвиль
еґейських теплих морів, біла чайко!
Помазаний харизмою першенства Протоклет
протоптав своїм сандалом Колхіду і Аргос,
Епір і Тракію... Вітер з гарячих уст
зривав слова й мужніли на вітрі.
А він вже не чув, як звільна струг бревна
вигладжує, як повід вже плететься,
щоб потягти його...
В ахайськім Патрасі
аж під мовчазним небом замаячить
той дивний скісний хрест
Crux decussata.
Це ще не завтра. На те ще час.
То полудневі віють вітровії,
байдак як у танці звільна повертає,
Чумацький шлях послався до Гіпербореїв,
солоне повітря легені сповняє,
дев'ятим валом море набрякає,
Хор здалека по імені кличе,
птах звисока перший знак подав вже.
І понеслось під сандалом Апостола
розхитане море
—
Pontus Euxinus.
156