Basic HTML Version
Володимир
БАРАГУРА
НАВЕРНЕНИЙ БЕЗВІРНИК
(Спогад з гімназійних часів в 1920-их pp.)
„Як тривога
—
то до Бога"...
Ми називали його Безвірником . Це порекло пішло від того,
що наш товариш, здібний учень, який сидів у передостанній лавці,
Михась Соболяк був безбожний. Він заперечував існування Бога,
не вірив у силу молитви ні в позагробове життя, вважав зайвим
існування Церкви, не виконував релігійних практик. Як тільки міг,
уникав обов'язкової учнівської Служби Божої і зараз після екзорти,
якої не слухав, і після прочитання списка присутніх утікав із
похідної колони учнів, які парами йшли до церкви. До сповіді не
ходив, св. Причастя приймав святотатсько. Начитався всяких
вільнодумних філософських писань та антирелігійної літератури й
любив із нами на цю тему дискутувати, хоч його аргументи нікого з
нас не переконували й ми не поділяли його поглядів.
Тодішній некоронований провідник гімназії, найстарший віком
учень 8-ої кляси, вислужений учасник Визвольних Змагань, „д-р
Зельцер", який їв хліб із неодної печі та бував на возі і під возом ,
завзявся провчити й навернути Безвірника.
Незабаром нагода трапилася. По всій Галичині рознеслася
вістка про появу духів у Бродах. Спопуляризував цю сенсаційну
подію о. прелат Гавриїл Костельник, який тоді втішався повагою й
авторитетом ученого богослова. Він їздив до Бродів, перевіряв
справу на місці й набрався переконання, що духи справді появилися
в цьому зажидівленому галицькому містечку. Свої спостереження
описав у брошурі, яка блискавкою розійшлася.
Люди масово кинулися „викликати духів". Викликали їх і ми —
гімназійні учні. Ми збиралися невеличкими групками на різних
квартирах на спіритистичні сеанси . Закривали щільно вікна,
замість електричних лямп світили свічками. Одна особа мусіла бути
„медіюм", тобто відзначатися надприродними спіритистичними і
168