Basic HTML Version
Ми всі закричали з переляку, свічі погасли, лиш у вікні стирчала
до пояса з'ява покійного жандарма.
Д-р Зельцер засвітив електричний ліхтарик. Безвірник у дикому
жаху зірвався з лави й кинувся навтіки до дверей, але тут посипалися
на нього удари панчохами з піском. Він вернувся назад у трупарню,
став навколішки і почав півголосом:
„Отче наш, іже єси на
небесіх"...
Правда про дух жандарма вийшла наверх аж після того, як
дурійка з викликуванням духів перестала бути модною. Але
Безвірник повірив і ми були спричинниками його навернення.
Леся УКРАЇНКА
ТО BE OR
NOT
ТО
BE?
(уривок)
...
Скажи мені, пораднице надземна,
Куди мені податись у просторі?
Чи маю я здійняти срібло-злото
З своєї ліри і скувати рало,
А струнами сі крила прив'язати,
Щоб тінь не падала на вузьку борозну,
Зайняти постать поряд з тими людьми,
Орати переліг і сіяти, а потім
—
А потім ждати жнив , та не для себе?
Чи може кинутись туди, у пущу,
І в диких нетрах пробивать дорогу
З сокирою в руках і з тонкою пилою,
Поки який гнилий, великий стовбур
Впаде й задавить серед хащів темних?
Чи може злинути орлицею висбко,
Геть понад крупі, у простдр безмежний,
Вхопити з хмари ясну блискавицю.
Зірвати з зірки золотий вінець
І запалати світлом опівночі?
Мовчиш ти, горда музо! тільки очі
Спалахнули вогнем, барвисті крила
Широким помахом угору здійнялись
І сплеснули... О, чарівнице, стій!
Візьми мене з собою, линьмо разом!
171