Basic HTML Version
Михайло КУЧЕР
ЧОТИРИ РОКИ НЕПРАВДИ
„ЧОРНОБИЛЬ ДЛЯ СЛУЖБОВОГО
КОРИСТАННЯ"
Любов Ковалевська, українка, поетеса, журналістка — до
катастрофи Чорнобильської АЕС (Атомно-електричної станції)
жила в місті Прип'ять. Вона і її дочка були свідками перших днів
катастрофи, зазнали знущань від окупаційної влади, евакуацію
перших після нещастя тижнів і місяців.
В минулому цілком здорова жінка, яка ніколи нічим не хворіла
до квітня 1986 року, сьогодні вона і її дочка півроку перебувають в
шпиталях. Не зважаючи на хворобу, вона мужньо продовжує
працювати і останні чотири роки збирає матеріяли про катастрофу
та її наслідки, про неймовірне страждання людей і дітей.
Любов Ковалевська на основі зібраного матеріялу написала
книгу „Чорнобиль для службового користання", яку без огляду на
гласність не може опублікувати в Совєтському Союзі.
Чорнобиль — це не тільки всенародне українське й білоруське
нещастя, — це повноводна річка партійної брехні, цинічної і
каригідної. У тій брехні безнадійно потонуло місто Прип'ять.
Чорнобильська АЕС дістала свою назву від маленького міста з
тисячолітньою історією — Чорнобиля, від якого станція розташо
вана у віддалі трьох кілометрів. Там побудовано місто Прип'ять на
найкращій річці Полісся. Тільки одиниці ,,з простих смертних"
знали про катастрофу АЕС: загин людей на першому бльоці
Балаковської АЕС, вибух на оборонному заводі в Челябінській
області 1957 року тощо.
Через це засекречення евакуація із заражених районів не була в
моді. І власне тому місто Прип'ять, де в середньому річно радіяція
була до одного рентґена на годину, чекало на евакуацію практично
дві доби.
Згідно з нормами Всесвітньої організації охорони здоров'я,
найвища допустима доза на добу для людин 1.3 мілірентгена. І в
протилежність тим даним віце-президент Академії наук СССР Ільїн
50