Basic HTML Version
Але на рамах не було ніякого* пороху? Потім обтерла хустинко»
ноги від крісла, але і там не знайшла пороху. Тогдї сказала до
іяене: „Ну? я думаю, що приймемо тебе до школи” .
Оттак зачинають великі люди.
РУСЬКО-УКРАЇНСЬКА МОВА.
Приходилось нам чути що деякі люди, чи то в Старім краю,
чи тут в Америці встидають ся своєї рідної мови. Вивчить ся наш
чоловік троха читати та говорити по польски або словацки, вже
закидає свою рідну мову, іде між чужих/і робить ся Поляком або
Словаком, вступає до їх Братств і вже навіть не признає ся, що він
Русин-Українець. Суть тут в Америці навіть такі люди, що хо
чуть по московськії говорити, але ви знаєте, що то суть хрунї, то
нема що і говорити про них.
Наш нарід належить до Славяньскої сїмії, і давно колись була
одна славяньска мова. А далї з тієї одної мови пішли розвиватись
окремі мови у ріжиих славяньских народів. І тепер вже ми бачимо
зовсім окремі мови: болгарську, сербську, чеську, московську,
польську та нашу рідну українську.
Найкрасщою, мовою зі всіх славяііських є наша українська
мова, а чужі учені люди кажуть, що она є найкрасша зі всіх мов
на сьвітї, бо нї один другий нарід не має таких гарних пісень, ко
ломийок, сьпіванок та дум, як мн Русини- Українці. А мимо того
суть ще такі дурнї люди, що цурають ся своєї рідної мови та бе
руть ся говорити по польськії або словацки або московськії.
Наша пісня так каже:
Мово рідна, слово рідне.
Хто вас забуває,
Той у грудах не серденько,
А лиш камінь має.
Добре є знати чужі мови, напрнмір тут в Америці конечно
треба знати анґлїйську мову, але памятаймо на те, що сказав коб
зар наш Тарас Шевченко:
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матїр забуває.
Того Бог карає.