Basic HTML Version
С з ^ б о о г і в .
(Могила Богданова.)
Стоїть в селї Суботові
На горі високій
Домовина України
Широка, глибока.
Отто церква Богданова:
Там-то він молив ся,
Щоб Москаль добром і лихом
З козаком ділив ся.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало:
Москалики, що зазріли,
То все очухрали;
Могили вже розривають;
Та гроший шукають;
Льохи твої розкопують
Та тебе-ж і лають,
Що- за труди не находять...
Оттак-то, Богдане!
Занапастив-єси вбогу
Сироту Украйну.
За-те ж тобі така й дяка!
Церкву-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні*,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила,
Байстрюки Єкатерини
Саваною сїли.
Оттаке-то, Зиновію,
Олексіїв друже!
Ти .все віддав приятелям,
А ї|і і байдуже!
Кажуть, бачиш, що „все-то те
Таки й було наше,
А фо ми тілько наймали
Тат?арам на пашу
Та }Полякам.”
Так сьміють ся з України
Стороннії люди...
Не Ісьмійте ся, чужі люди І
Це^ква-домовина
Розвалить ся, а зпід неї
Встане Україна
І ррзвіє тьму неволї,
Сьвіт правди засьвітить,
І помолять ся на волї
Невольничі діти.
Тарас Шевченко.