Basic HTML Version
Українські кобзарі.
ХРИСТЯ АЛЧЕВСЬКА.
К О Б З А Р І
Забуті, обдерті, в старенькій свитинї
Сумними степами ідуть кобзарі....
Незрячі — вони про свободу співають
І сонце витають на ранній зорі...
Під хатним віконцем, в садочках вишневих,
І в панства лихого, на панськім дворі.
І в дощ і зимою, закурені снїгом
Розкушують правду і волю старі...
Шукають слїпії і начебто бачать;
А зрячі сумлїнє на нївець звели:
Знущають ся з піснї, їх кобзи розбили,
їх думу і слово в полом узяли...
Так чом же злих пімства людськая не спалить?
Чом з неба не вбє їх караючий грім?
Чом сонце велике й рожеве свободи
Не зійде, не встане над краєм моїм?!...