Basic HTML Version
—
187
—
Римляни за часів цїсарства. В початках римської держави ве
ли Римляни дуже тіросте житє і купали ся в ріцї Тибер; ко
ли однак в Римі запроваджено водопроводи, тоді' також по-
явили ся малі лазнї. З часом богатші люди будували лазнї
для публичного ужитку, а опісля почали і цїсарі наслідувати
римських богачів. Аґріпа, Неро, Тит, Доміціян, Діонїзій, Ком-
модус і Діоклєціян будували купелї заосмотрені в гімна
стичні галі, бібліотеки і читальні. Пересічний римський горо-
жанин проводив цілий день в купели і там провадив полі
тичні розмови та укладав політичні пляни зі своїми прияте
лями. В той спосіб римські лазнї заступали нинішні політич
ні та забавові клюби.
Самі римські купелї обіймали басени до пливаня, кімна
ти з горячим воздухом, кімнати з горячою парою; нині ту
рецькі і російські купелї подібні до колишних римських. Ці
ла громада услужних невільників догоджувала Римлянам у
всіх їх забаганках.
З часом римські купелї щезають по цілій Італії, а зате
повстають і задержують ся в Єгипті, Туреччині, а пізнїйше
в Німеччині, Франції й Англії. Завдяки Руссельови почав по-
являти ся в Англії звичай купаня в морю, занедбаний ще від
часів Анґльо-Саксонцїв. З Англії перейшов звичай загально
го купаня до Америки, де розвинув ся до досконалости. Ни
ні купіль є необхідною в Америці, підчас коли в деяких кра
ях Европи — навіть межи культурними людьми — купане ще
й тепер належить до рідкостий. Як велике значінє мають ку
пелї для здоровля, про се не треба й згадувати.
ХІНСЬКА БИЛИЦЯ.
(Після Кренча).
Два короткозорі товариші, Чанґ і Чінґ, ішли дорогою,
підпираючи ся палицями. Серед розмови вивязала ся супе
речка про се, котрий з них має сильнїйший зір. Вкінци зго
дили ся вони зробити пробу. І каже Чанґ: „Я чув, що неда
леко сьвятинї Бо-гі є мармурова таблиця з написию. Тому
зайдім тамтуди, станьмо оба у відповідній віддалі, відки мож
бачити букви. Хто з нас скорше перечитає напись, той має
сильнїйший зір”
„Добре, — каже Чінг — але пробуймо скоро — от хоч
би завтра пополудни”
„Нї, не так скоро — каже Чанг. — Я маю завтра їхати
в однодневну подорож з Го-ганґ-го і аж в четвер рано о де
сятій годинні буду міг бути на означенім місци”
На сей реченець згодили ся оба. Але Чінґ не в тїмя би
тий; він пійшов сейчас до сьвятинї, оглянув' мармурову та
блицю і вичитав там таку напись: „В память великого і слав
ного Гог-банґа, начальника мандаринів (урядників)”. Ледви