Basic HTML Version
—
188
—
відійшов Чінґ, аж тут крадьком зайшов Чанґ. Він не лише
знайшов тусаму напись, але, оглядаючи таблицю близше, за
мітив, що в куті стояла ще друга осьтака напись: „Сю табли
цю справили сї, котрим великий Ґог-банґ був дорогим”.
В означенім реченци оба короткозорі, — розумієть ся —
невинні як малі діти, прийшли до умовленого місця. Чінґ ка
же: „Я виразно можу читати отсю напись: „В память вели
кого і славного Ґог-банґа, начальника мандаринів”.
А Чанг питає: „Чи лиш отеє ти бачиш? Бо я виджу те,
що ти читаєш, а кромі того там ще є друга, меньша напись:
„Сю таблицю справили сї, котрим великий Ґог-банґ був до
рогим”.
„Алеж неправда — каже Чінґ. — Я докладно виджу, що
там такої написи нема”. І сварня почала ся на добре. Аж не-
чайно каже Чанг: „Саме до нас зближаєть ся сьвященик. Не
хай він рішить спір”.
„Добре, — каже Чінг — він нас не обманить”.
Сьвященик, вислухавши їх спору, змірив обох очима і
каже: „Мені здаєть ся, що не богато є людий, котрі мали би
такі чудові очи, як ви. В тім місци нема жадної написи, анї
таблиці. Правда, там була таблиця, але вчера ми забрали її
до сьвятині, а на дворі лишило ся лише порожне місце”.
ВЕЛИКАНСЬКА ХІНСЬКА ЕНЦИКЛЬОПЕДІЯ.
Хінський відділ в славнім Бритійськім музею в Лондоні
має одинокий в своїм родї науковий твір, який числить 5.020
томів. Сей оказ хінської книжної продукції куплено перед
кількома літами за 7.500 долярів і він є одним з немногих
примірників, які переховали ся дотепер.
Є се енцикльопедія хінської літератури з двайцять вісім
століть. її появу треба завдячити заходам цїсаря Канґ-ге, ко
трий панував від року 1662 до 1722. Цісар Канґ-ге любив
займати :я літературними дослідами. Він завважав, що до
хінської літератури закрали ся чиленні зіпсутя. Тому він рі
шив ся видати веї хінські літературні твори строго після
оригіналу.
Се, розумієть ся, була нелегка праця, а коли її вкінци до
вершено, то вона є одинокою в сім родї працею в Хінах. Що-
бо довести започатковане діло до успішного кінця, Канґ-ге
установиЕ
комісію з учених людий, які мали вибрати і прові-
рити рукописи, а місіонарів Єзуїтів заставив до робленя
відповідних мідяних черенок. Над сим важним ділом працю
вала комісія повних сорок літ.
Заки скінчено сю наукову працю, Канґ-ге помер, але він
припоручив свому наслїдникови, щоби той допильнував ви-
кінченя підприємства. Наслїдник сповнив совісно вложений