Basic HTML Version
—
54
—
більше догодити другому.
6 се засади і правила чемности.
Чим більше чоловік культурний, тим він чемнїйший. Брак
чемности вважаеть ся між людьми за брак культури. За
галом культурного чоловіка пізнати на кождім кроцї по
його поведеню з другими людьми.
Василь Чайченко.
Д о ^ а р о д т т - .
Були ті часи, як тобі я до ніг,
Убогий народе, схиляв ся,
І в думах улюблених чистих моїх
У днї ті щасливії мрій молодих
Менї вбожеством ти здавав ся.
Любив я тебе почуванєм палким,
Бажав я на тебе робити
І працї віддавсь цїлим серцем моїм
І тільки для тебе й тобою самим
Хотїв я і на сьвітї жити.
І певна надїя у мене була,
Що ти привитаєш, народе,
Ту душу, що тільки тобою й жила,
Що в мріях у сяйво тебе повила,
Й зазнаєм братньої ми згоди.
Але я побачив не те, чого ждав,
І що сподівавсь, що побачу,
Бо той ідеал ти що дня зневажав,
Який я у мріях собі малював,
Мав инший ти звичай і вдачу.
Замісць ідеалу я вздрів на селї
Зубожений люд занімілий,
Темнота й незгода у нашій землї,
Здавало ся, скрізь панували й жили
І люд той безщасний гнітили...
Чи я працювати для тебе не вмів,
Чи ти не діймав менї віри,
Та вкупі зі мною ти йти не схотїв,
На працю мою ти з невірством гля-
[ДЇв,
Мов бачив нещирі заміри.
І поглядом иншим я глянув тодї
На тебе, народе коханий,
І зникли рожевих тих мрій і слїди,
Неначе від сонечка краплі* з води,—
Ти знову менї був незнаний.
Алеж я не кидав і дапї робить,
Робив, бо якіїсь надії
На те, що розрада тяжка ся на
[мить,
Що знову у згодї ми будемо жить,
Були ще хоч трохи у мрії.
Чим більше і важше невтомно робив,
Чим більш віддававсь я роботі,
Тим більше менї все твій образ я-
[снїв
І в потї чола я того зрозумів,
Хто сам працювать звик у потї.
Чи той, — я спитав ся — кому
[засягти
Ти дав і культури, й осьвіти,
Братав ся з тобою, схотїв принести
Тобі свого сьвітла у темні хати,
Щоб міг ти свій шлях зрозуміть?
Нї! Здавна хто сьвітло в руках сво-
[їх мав —
Не йшов він до тебе сьвітити,