Basic HTML Version
—
55
—
І той тільки в хату до тебе вступив,
Що заздро по працю твою посягав
І вмів тебе тільки гнїтити.
Не дивнож, що темрява— доля твоя,
Що, темними йдучи лїсами,
Забув навіть власне твоє ти імя,
Забув, що істнує з народів сїмя,
Що рівний ти в нїй із братами.
Як міг ти, пригнічений вниз до
[землї,
Недавний ще раб в своїй хатї
І наймит часами на власній рілї,
Тепер, після всїх, що дурить тебе
[йшли,
Як друзїв ти міг розпізнати?
І я се зрозумів. І ваганя і страх —
Все зникло і знов до роботи
Іду я, і певний лежить менї шлях,
Я силу новую почув у руках,
Щоб зло і темноту бороти.
І вже, чи дійду до своєї мети,
Чи зломаний вмру серед шляху;
Але не покину до неї іти,
За правду, за волю все зможу зне-
[сти —
І жити, і вмерти без страху!...
ІРРЕДЕНТА.
Коли ми з одушевленем читаємо про епохальні події
на російській Україні, то мимоволі усуваєть ся австрій
ська Україна на дальший плян. Щойно по близшій за-
станові відчує кождий синівське чувство любови до сьо
го клаптика української землі.
Се випливає вже зі самої ролі, яку відограла в за
гально-українськім житю Галичина і Буковина. Коли
російська Україна столїтями стогнала в царськім ярмі,
не могучи навіть зібрати своїх сил до активної боротьби
за волю, то якраз галицьким і буковинським Українцям
пощастило ся завдяки ріжним обставинам хоч в части
розсадити тюрму і станути до працї. І саме тут на про
тязі' яких 50 літ переховувало ся всьо українське житє;
тут друкували ся українські видавництва, тут серед не
звичайно тяжких відносин привчили ся Українці' прак
тичної роботи і тут саме витворив ся і скристалізував
ся ясно національно-політичний ідеал:
Самостійна укра
їнська держава.
І ся колиска українського руху остаєть ся дальше
в чужім ярмі, підчас коли російська Україна от-от стане
самостійною републикою. І тому в сторону австрійської