Basic HTML Version
— 151 —
партія нічого такого, що заслугувалоб на назву робітничої
організації! А інтелігенції в тій партії було досить богато,
особливо молодої. Притягала її до тої партії переважно мода
й те, що тут не треба було собі ломити голови над ріжними
питаннями: мовляв, все вирішене й оброблене німецькими со-
ціял-демократами, на все маєм „готову" відповідь. Чи та „го
това" відповідь була добра для н а ш и х відносин? тим не
журилися. Розуміється, наслідок був такий, що коли обі пер
ші партії мали бодай сякі-такі спроби в шуканню поодиноких
людей, у студіях їх (пр. писання Будзиновського, Данило
вича і и.), то укр. соц.-дем. партія про відносини н а ш о г о
народа не мала й не має навіть спроб студій.
Виключно чужа
думка володіла нею весь час,
І
тут треба шукати причини того, що коли ми стали перед
практичним завданням будови своєї державности й коли обі
перші партії витворили у р я д , соц.-демокра пічна партія до
того уряду не вступила, хоч запрошувано її. Розуміється, сама
вона в цілости уряду поставити не могла, бо не мала основи
в народі, в робітничій кллсі, з тої причини, що тої кляси май
же не було. А що невступлення в уряд мимо запросин — тре
ба було чимсь оправдати, отож оправдувалося се „критикою".
Яка се була критика, видно з органів сеї партії й промов таких
діячів, як Безпалко і т. и.
Словом
~—
до трівкої й послідовної консолідації україн
ських партій не прийшло й се сильно заважило на самім істну-
ванню галицької держави. Бо ріжні несовісні демагоги, опи
раючись на недостачі тої консолідації, дозволяли собі на таку
„критику" прилюдно: Чому галицький уряд платить офіци-
рам більше ніж простим жовнірам і т. и. А се діялося в часі,
коли наш фронт ледво держався!
Третя причина дуже глибока і дуже складна. Вона ле
жить в українській і н т е л і г е н ц і ї , не в простім народі, а
саме в недостачі виховання тої інтелігенції.
Наперед одно застереження. Несправедливо роблять ті,
що взагалі не лишають сухої нитки на українській інтелігенції
в Галичині. Бо правдою єсть, що коли Галицька Держава, се
ред найтяжших відносин могла взагалі вдержатися девлть мі
сяців, могла виставити таку тверду й свідому селянську армію,
— то се заслуга тільки тої, вічно опльовуваної галицької ін
телігенції. Та галицька інтелігенція мимо своєї бідноти го
ловно своїми складками, від уст собі віднимаючи, побудовала
в мирних часах цілий ряд Народних Домів, оснувала тисячі
інституцій, працювала тяжко за песій гріш або зовсім даром,
а часто й докладаючи зі своїх нужденних доходів, — працю
вала на вічах і в товариствах, в пресі і в науці, працювала пе
реслідувана й гонена й у тюрми замикана... І гріх, великий гріх
кидати без розбору камінням на ту галицьку інтелігенцію!
Але освідомити тій інтелігенції її блуди треба доконче.
Перший блуд тої інтелігенції був той, що вона прийшов
ши до влади, дивилася крізь пальці на п р о т е к ц і й н у си
стему. Психольоґічно — вонс дасться зрозуміти. Невихована