Basic HTML Version
— 152 —
до державного життя інтелігенція, привикла до того, що все
її хтось чужий гнобив, не мала в душі відваги, взятися_астро
до „своїх" політикуючих офіцириків і до тих урядовців, які
не сповняли своїх обовязків. Правда, загал тої інтелігенції був
безумовно чесний таксамо, як загал війскових, але й він за
винив тим, що терпів самолюбним одиницям.
Тимчасом усяке покривання й навіть мовчання при зло
чині — се співвина зі злочинцем. Злочинцем являється не тіль
ки той урядовець, який допускається якогонебудь злочину,
але також той, хто бачить се й не донесе про се владі, хто по
криває злодія, хто товаришує з ним і робить йому таким чи
ном добру опінію в суспільстві. В високо вироблених суспіль-
ностях навіть найблища рідня відвертається від такого пу-
бличного шкідника.
Другим блудом нашої інтелігенції було те, що наша інте
лігенція не мала також відповідного політичного виховання.
Вона тільки нарікала на партії й партійну боротьбу — дуже
часто нарікала слушно. Але масово не вступала до тих партій,
щоб уздоровити і скріпити їх. Таким чином оставляла в пар
тіях в значній мірі вплив у руках демагогів, яким не в голові
була держава. Про це пише Курт Гіллєр:
„Тільки політична людина має право бути незадоволена з партій!
А хто незадоволений з партії, має більший обовязок займатися політи
кою, ніж хто инший. .. Можна розуміти тих, що незадоволені партіями.
Але противність політиці — се значить байдужність супроти терпіння
людей! Бо політика се наука про найрозсудніще управильнення люд
ського співжиття — наука й штука примінення її."
Тільки каліки духові не займаються політикою. Се ще не
значить, що весь свій час треба присвятити політиці. Але кож-
дий чесний чоловік має обвязок, уважати на се, щоби публич-
ні справи його народа не попали в руки несовісних демагогів.
•' }Лаіиі
політичні партії були і є недокровні, бо мало в них со-
( лідних працьовників, а маса інтелігенції — безпартійна/3 ува
ги на те, що наш нарід переважно хліборобський, повинна ін
телігенція передовсім іти в селянські партії, а не дивитися на
моду. І тут основний блуд нашої молоді, який треба підчеркну-
ти. Бо наслідки сего блуду дуже важкі.
Ті основні блуди інтелігенції, які тут підчеркнено, після
всякої правдоподібности — викорінили з неї страшні поль
ські знущання й табори полонених. Те саме, що про блуди
галицької інтелігенції, дасться сказати й про блуди інтеліген
ції з Великої України. Тільки там, над Дніпром — все має
більший розмір — і добре і лихе. А що воно більше, отож
потребує й довшого назрівання.
Коли наша інтелігенція не позбудеться своїх блудів, то
держави не вдержить навіть тоді, коли сприяючі обставини
знов дадуть нам самостійну державу, найбільше добро кож-
дого народу. Бо для здобуття й удержання держави треба,
щоби з а г а л народа п о с т і й н о поносив тягарі — чесногс
труду і майна. Без того годі мати державу!
о