Basic HTML Version
сон.
Я бачив сон. Дими, кістки, вугілля.
На згарищах голодний виє пес.
Гіркий полин і тоя і трій-зілля
Росте, де перше жито і овес.
А люди ходять, ніби із похмілля,
Чекають ласки Божої й чудес,
Чекають смерти і страшного суду.
За злочин проти Бога й проти люду.
Я бачив сон. Мабуть він всім нам сниться,
Із того сну, хоч рад, не міг збудиться.
Я бачив сон. Весела молодиця
З дитиною до мужа в поле йде.
Сйяє сонце, а хлопя сміється,
Питає: „мамо! де наш тато, де?"
„Он там, де наше жито колоситься,
Як той шувар, високе і густе,
Біжи хутчійш, бо тато нас чекає!"
А лан шумить, а сонце сяє, сяє.
Я бачив сон й Питався: „Боже, Боже!
Не вжеж цей сон здійснитися не може?"
Не вжеж нам ввік по світі сновидати,
Як стадо окайданених рабів?
Не вжеж на те нас породила мати,
Щоб ми тяглом були у ворогів.
Щоб ми мусіли для його і орати
Наш власний лан, кервавицю батьків,
Щоб нас ділили висілки й кордини,
А єдинили стони і проклони?
Не сон, а привид це Ізекііля,
Діявольський танець гріху і божевілля!
Богдан Лепкий.