Basic HTML Version
— 54 —
сти виглядала зовсім пропавша, коли ворог заняв був усю
сербську національну територію, а сербський уряд скитався
на вигнанню. В подібний спосіб підчас сеї самої війни поста
новлена була на карту національна независимість Бельгії.
Таке саме мало не з кождим народом. Передовсім кожда
молода держава стає предметом заборчих рабівничих нападів
своїх дужчих сусідів, немовби на те, щоби народ її добре вбив
собі в память слова великого поета:
На волю лише той собі заслужив, хто її кровю добувати
і кровю завсігди обороняти готов.
Осип Юрій Федькович.
ПЕРЕПЕЛИЧКА.
(Байка).
Одна перепеличка, що вивела в пшеници діти, вернула
раз відкись до свого гнізда, а діти в плач та й до неї:
„Мамо," — кажуть, „нам тут не бути"...
— „Або що такого?" — питає перепелиця.
„Господар, що його лан, приходив сюда з сином та й казав
кому на завтра сусід запросити, а щоби пшеницю толокою
косити"... голосять перепелятка.
— „Коли так," — каже стара, — „то й до голови пусте
собі не беріть, бо хто на сусіди надіється, того лани можуть
ні жаті та ні кошені зимувати".
За кілька днів вернула знов перепелиця звідкись до гніз
да, а діти знов її оповідають:
„Мамо!" — кажуть, — „знов тут приходив господар зі
сином, як оногди".
— „Та що казав?"
„Казав так: не треба нам, сину, на сусіди надіятись, але
завтра самим до пшениці братись! Так він казав".
— „Коли так," — каже стара", — „то треба нам скорше
відси виноситись, бо
Хто сам на себе уповає,
У того лан не перестигає."