Basic HTML Version
•70 —
І імя сповняє службу.
Ось так ми побачили, які ріжні початки мали ріжні назви
національні. Були межи ними такі, що вийшли від самого на-
рода, що їх носив, а були й такі, що вийшли від других наро
дів, деколи навіть від їх ворогів. Були й такі народи, що мали
по дві назви, з першу одну, а опісля другу, а є навіть кілька,
що й до нині носять по дві назви. Були народи, котрих націо
нальне імя сягає глибокої давнини, а були такі, що дістали
імя за людської памяти. Одні діставали імя від природних
прикмет краю, другі вирабляли імя свідомо, немовби штучно,
як витворили собі державу і прийшла практична потреба на
зватися. Декотрі імена починалися від великих племен, инчі
від незначних міст та невеличких річок.
Та яка не булаби національна назва, — свого походжен
ня, чи чужого; похлібна, чи навіть образлива; давня, чи нова;
зрозуміла, чи незрозуміла; — вона все сповняє велику задачу
в життю нації. З національним" "іменем звязана національна
історія. З ним злучені спомини про давнину, про тяжкі пе
реходи та щасливі хвилі. Кождий сумий упадок, кождий ге
ройський вчинок, кождий триюмф народний, немов перли на
шнурочку, посиляні на народнім імени. Історичні спомини,
память народна про те, що пережилося і перечулося, злучена
з національним іменем. Воно немовби добре імя родинне; як
батько дітям не може лишити кращої спадщини як добру
славу про себе серед людий, так добре імя народне споминами
геройських вчинків предків, їх пожертвовання в боротьбі за
правду, волю, щастє людий буде все загрівати потОмків іти
слідами славних предків.
«х«><гх^<»<«><8хе><»<$><$>ф<$
^
•$>
Сиділа я в ясну днинку
весняну
Синка мого головоньку
кохану,
Синка мого очка сині
мов кукіль,
Садила я на чужині
в спільний діл.
А вже мені не заоре
житний лан.
А вже попав в слізне море
мій талан...
А вжеж його до Вкраїни
не введу...
Садила-ж я цвіт єдиний —
жнив не жду...
М. Підгірячка.
<$х$х$*3х^<гх»>ф<$><$><$>фф<«х^
^