Basic HTML Version
— 92 —
НАШІ ПОЛОНЕН І В ІМЕЧЧИНІ
.
НЯ 28. червня 1914 року, саме тоді як у Львові відбу
вався здвиг наших „Соколів" і „Січей", в Сараєві
заговірники вбили австрійського престолонаслідни-
ка Франца Фердінанда і його подругу. Европа була
від 25 ліг подібна до бочки пороху, смерть Франца
Фердінанда явилася іскрою, котра цю бочку запалила. Дня
28. липня 1914 року спалахнула велика війна, найбільша яку
знає дотепер історія.
В цій війні розлетілася колишня Австрія і царська Росія.
Австрія тому, бо несправедливо поводилася з деякими наро
дами і завчасу не перетворилася в федерацію народів, лиш за
держувала поділ на краї, у котрих одей нарід панував над дру
гим. Росія розсипалася, як великий, але неспоєний цементом
мур, бо там ?нов Москалі угнітали й визискували кількадесять
міліонів інородців, між ними ЗО і кілька міліоаів Українців.
На руїнах Австрії і Росії виросли нові, ніби національні дер
жави, але зі старими гріхами, з охотою насилувати, підбивати,
виснажувати, жити на чужий кошт.
Ця нова карта Европи ще не закріплена. її ще й нині ри
сують мечем і кровю.
Український народ належить до тих, що війни не викли
кали, за ввесь час, як вона трівала, віддавали цісареви, що ці
сарське, терпів страшну руїну, насилу, грабіж, післав на смерть
і рани міліони хоробрих борців.
Окремою главою в книзі нашого горя від 1914 року до
нині є життя тих соток тисяч українських жовнірів, що за час
війни попали в полон.
Наддніпрянські Українці попадали в полон до Німців, Ав
стрійців, Румунів та Італійців, а Галицькі до. Сербів, Італійців
та до Москалів.
Куди не було українських полонених! І на морозах Сибірі
і в гарячій Італії і в лісах і на болотах, і по містах і по полях,
скрізь скрізь лунали їх невольницькі плачі, скрізь легіли їх
зітхання за родиною, скрізь мерли вони від голоду, нужди і
хороб.
Кілько цих мучеників було, кілько їх погибло в усяких
неволях, кілько ще й нині нидіє та гине — цього ніхто не зра-
хував, бо тепер нікому цим ділом піклуватися. Не маємо дер
жави, не маємо свого уряду, не маємо потрібних гроший і по
трібного значіння, щоби ці порахунки звести.
Це дуже, дуже страшна глава нашої воєнної мартірольоґії!
Попрібуємо придивитися, як жили українські полонені
у неволі в Німців.
*
*
*