Basic HTML Version
—
100
—
О. Олесь.
НА ЧУЖИНІ.
Ой, чого ти, топсленько,
Не цвітеш?
Чом пожовклу головоньку
Хилиш-гнеш?
Чом з вітрами-парубками
Не шумиш ?
А змучена— засмучена,
Мов з нелюбом заручена,
Все мовчиш?
Тільки часом до хмароньки
Скажеш ти:
,,Ой хмаронько, ой чаронько,
Не лети.
ЗірЕи з мене це листячко;
Це листячко-намистечко
Без краси,
У рідную родиноньку,
На
МИЛУЮ
Вкраїноньку
Віднеси."
БУ З Ь КИ.
УЗЬКИ вертали з вирію, і. далекого полудня... І чим
більше зближались вони до любої рідної країни,
тим веселійші ставали, тим більше спішились, тим
бадьорнійше краяли воздух своїми крилами.
— Ось-ось, ще трохи, і розстелиться перед нами наша
рідна, північна країна! — здавалось, немов говорили до себе
в тім великім поспіху.
І та рідна країна вкінці розстелилась перед ними, наче
красний, у веселі цвіти тканий килим... Сонце любо всміхалося
з синього кеба, посилаючи на землю тепле, благодатне про
міння. Під тим проміняєм леди розстаяли, а річки весело гра
ли, мов малі діти жибоніли, тулились до більших рік і плили
все дальше до моря. Біла скатерть снігу уступила з піль і лугів,
а очам бузьків показалися широкополі лани, що зеленіли гу
стим руном озимини жита-пшениці, ополоскані теплим ве
сняним дощиком. А по полях, мов ті мурашки, заходяться
коло весняної роботи хлібороби. Одні орють вигейкуючи на
сиві волики, другі сіють, з розмахом викидають зерно в сиру
землю, й усі раді й усі веселі, оповиті надією на добрий уро
жай... Здовж оічок і рік тягнуться просторі луги-долини й ніби
всміхаються до бузькір, ніби запрошують до себе, щоб на них
відпочили, погуляли. І лісів видно багато: одні зелені соснові
бори, другі чорні — стоять, про щось шепочуть стиха між
собою, вигріваються на сонці. А серед тої ріжнородности
видніються порозкидані села, хати, на весну свіжо повибілю
вані, окружені садочками... Ось ще ке довго і темний ліс ро-
зівється, зазеленіє, загуде могутню пісню і луги зазеленіють,
зацвитуть лотачем; .'.ацвитуть садочки по селах, широкі поля
заколишуться зеленим збіжжем, наче теє море — й тоді буде
раз гарно! Тоді буде ще любійше, ще веселійше, мов у раю!