Basic HTML Version
—169 —
з е м л я н к и , підкопані трохи під
горою в землі. В хатах (хижах, зем
лянках), робили печі — просто з
глини, без цегли: не скрізь і не зра
зу почали для диму робити при пе
чі димар (комин), декуди ще й досі
не роблять, так, що дим стелиться по
всій хаті.
Щоб мати захист від ворогів, ро
били городки: насипали вал, ста
вили частокіл, а в середині попід ва-
ло?.' робили невеликі хатки, ставляю
чи їх тісно одну біля другої. Туди
й ховалися підчас потреби з усім скар
бом і худобою. Городища ті були
невеликі; їх і тепер багато ще знахо
диться на Україні.
Окрім тих городків, розсіяних по
всій землі верстов може на шість
оден від другого, скоро появились і
виросли більші городи: Київ, Переяс
лав, Чернигів, Любеч і инші.
Сюди приїздили купці з чужих
земель ( з царства хазарського, від
Арабів, Греків, Варягів), скуповува
ли футра, мід, віск, а продавали свої
товари: усякі вироби, дорогу мате
рію, зброю і т. п.
А наші люде почали возити на
продаж свої товари — і до Арабів
і до Греків.
Зімою скрізь збирали, скуповува
ли або вимІЕіювали по селах чи хуто
рах і городках шкіри, мід і віск,
звозили до берега ріки, ладили ве
ликі човни, а на весні сплавляли те
все до Чернигова. Любеча, а далі до
Київа. Звідси вирушали в далеку до
рогу аж до Чорного моря, яке звалося
тоді Українським морем, до Царгоро-
да або й до дальших країв. Там про
давали свої товари, накуповували до
рогих східних товарів і верталися до
дому. Так само торгували і з Хаза
рами й дальшими народами.
Де не можна було проїхати з одної
річки в другу, там перетягали човни
по сухому (ті місця звалися волока
ми), а товар переносили на плечах.
Торговля давала великий прибуток,
через те, де далі, ставало все більше
купців; городи розросталися, їх ме
шканці багатіли, звикали до розкошів
і веселого життя.
Торговля з культурною грецькою
землею привчала і наших людей за
водити у себе деякі звичаї чужоземні,
будувати будинки, носити дорогі одя-
ги і т. д. В грецькій стороні тоді дав
но вже панувала христіянська віра;
наші люде, часто стрічаючись із хри-
стіянами, звикали до них, тай самі
іноді ставали христіянами.
Г. Коваленко.
О С Т О Р О Ж Н І .
(З уст народа).
Ішли раз глухий, сліпий, кривий і
голий через ліс.
Аж каже глухий: ,,Слухайте, щось
трісло!"
А сліпий каже: „А дивіть, то роз
бійники!"
На те кривий: „Тікаймо!"
А голий: „Бо нас обдеруть!"
З А К И Д .
Виїхав чумак у далеку дорогу і
забарився там довший час.
Як приїхав домів, то не застав одної
дитини. Заким він приїхав, то дити
на вмерла, і її вже поховали. Як він
прийшов у хату, то такого гніву й па
кости наробив:
„Тілько вас було людий в хаті, тай
; дали одній дитині вмерти!"