Basic HTML Version
Василь Бобрів (Смутний).
— 47 —
Присвячую Юнакам-Студентам, що лягли під Крутами*).
І.
Збиралася хмара чорна
Над столицею Вкраїни,
Виростала непоборна
Сила, міць шалена,
І старому на арену
йшло нове на зміну.
2.
Мати Божа омофором
Златосяйвим осінила,
На борню вставали з горем
Кращі сили. З домовини
Встав, воскрес дух України,
Віщі сурми засурмили.
З / . .
. ' В тумані зникають ряди,
. 3 туману доносяться стони,
._., Плачуть _ридають сади,
' " А_ до.щ .поливає,
. Кров кости змиває,
Та десь бють у дзвони.
•
. 4.
Чи то кого хоронять,
Що журно так дзвонять?
. . Чи може повстанці до бою
Всіх кличуть узятись за зброю?
Чого так ревуть тії дзвони,
:
Що аж мозок холоне?
5.
Чого так плаче мати на розпутті,
Ломає руки?
В її очах відчай, розпука...
Вітер -лютий
Рве волосся, душу леденить...
Вона не чує, — горе стисло груди,
Немов чекаючи на чудо,
На небо дивиться, молитву шепотить.
Даремно все... Не чує небо сіре,
Ллє дощовії коси...
„Деж правда, Творче мира?
На що ти шлеш нам горе, сльози?"
їх мати Божа вела до бою
За честь, за волю, край,
Архистратиг їм посвятив зброю;
Як гебреї на Синай
Дивились всі їм в слід...
Чекаючи побід...
І вісти зза Дніпра прийшли
З огнем чужих гармат.
Вже не вернулися до хат —
Життя у жертву віддали.
7.
їх трицять три життя...
.-. їх трицять три душі,..
- У світ незнаний -небуття, ~
Не. між-родиною в-тиші,
А'в:полі,-в зиму, люту,
Серед вогню війни.: -
- Свобідні - і розкуті
Лягли в- борні,- .. -
.
8. : : -
Проходять роки нові й -нові,
ЛЛЮТЬСЯ рІЧКИ, МОре КрОВИ;
Не спиняються пожежі,
Крають нові землі межі,
Сонце ще не встало з "сну
й не розвіяло тумани,
Не загоїло ще рани,
Ще сурмить сурма війну,
І з туману мряки мли
Устають вони не знані
Трицять три.
17. II. 1922.
*) На прикінці 1917. року Курінь укра
їнських студентів вийшов проти Москалів на
Чернигівщину.. Складався він з найсвідомі-
щого юнацтва України. Під залізничою ста
дією Крути він погинув майже цілий. Спас
лися тільки одиниці й то припадково. —
Автор.