Basic HTML Version
„Як ня врятували наші партизани..."
(Розповідь лемка).
То було в тот час, коли про пар
тизанку в^нас ще ніхто нич не знав.
Аж раз сталася в нас така христен-
ція, що хтось скрутив голову кіль
ком „вивротовцям". З того приво
ду польська міліція прийшла до
пана солтиса, щоби їм показав, хто
то зробив. Люди почали тікати до
ліса, бо мислили си, що будуть
брати до воська.
До мене прибігло дівча від сусі
ди і дало мені знати, що поляки
йдуть до моєї халупи. Яси подумав,
що було би ліпше скритися, ніжелі
мати з ними дочинєня. Полізем ско
ро по драбині на повалу. Яким вчув,
що поляки вже в халупі і звіду
ються мами за мнов, з того страху
влізем головов помежи вотирки
1
)
аж до самого споду. Тото дівча,
що казало мені сховатися, було ще
заглупе і позирало горі драбинов
за мнов, як тото песя. Поляки
вздріли, що воно так позирає і за
раз зворієнтувалися.
„Кто там уцєкл?" — звідуються,
і як ті дітьки повилазили на пова
лу тай стали перевертати всьо до
гори ногами. Скакали по мні як та
нечиста сила і не знали, що я си
джу під ними. Потім давай кри
чати:
„Вилазь, бо стшелями з гатома-
та!"
Тоди моя мати каже:
„Ни стріляйте, бо мі перестріле-
те корову в стайні!"
Вони відповідають:
„Тобє нє жаль крови, тилько си
на!"
Не помогло того, що мама їх за
певняла, що сина тут нема. Зачали
відмітувати вотирки. Мене обняв
страх. Так зметали одну копу, по
тім другу, а потім взялися на спо
сіб і зачали жигати
2
) байнетами.
Такий ня страх зібрав, що малом
не згинув, алем до якогось часу си
дів ціхо. А потім, як ня не жигне
байнетом в плечі, том уже не міг
витримати. Крикнув'єм з болю: „О,
Єсу!" Втоди чую:
„Ага, юж цє мами. Вилазь бан-
деровєц!"
Єдин звернувся до мами і гадат:
—„А відіш ти, стара малпо, же
ест!" — Потім шем мусів всьо пе-
реверечи
3
) до самого споду і гля-
дати, чи німа там ніде гатомата.
По тій церемонії взяли ня до
солтиса. У солтиса гадат
4
) до ня
комендант:
— „Бандеровєц, напій сен вудкі",
— алем не пив, бом видів, що ня
хочуть впити, щобим вєнце пови-
дів
5
), а потім затягнуть ня десь в
лози і заріжуть як барана. З бабом
уже си не міг погадати, бо ня вер-
гли
с
) в полукішки як — перепра-
шам за слово — тото пазя, посіда
ли з гатоматами на літерки і по
везли. За селом кричали до ня,
щом бадеровец і щом забив сол
тиса в У. Грозили, що в Бжозовє
„вшистко виспєвам". З того страху
184