Basic HTML Version
РЕПРЕЗЕНТАТИВНИЙ ЩОДЕННИК
Написав ІВАН КЕДРИН
Такий часопис був
і є в усіх державах та
в усіх народів. Він не
покривається з понят
тям офіційного часо
пису, чи пак урядо
вого, в тих державах,
що мали або мають
свої офіціози. Старші
віком галичани, які
тямлять ще австро-
угорську монархію і її
порядки, пам'ятають
може теж, що офіцій
ним щоденником ав
стрійського уряду був
„Фремденблятт" у Ві
дні. Проте за надду
найської монархії та
ще й за австрійської
республіки репрезентаційним щоденни
ком була
ліберально-демократична
„Ноє Фрає Прессе" що їй щойно гітле
рівський „аншлюс" зробив кінець. У
царській Росії офіціозами чи півофіціо-
зами були чорносотенні часописи, вле
репрезентаційними були органи лібе
ральної думки, як ось напр. у Києві
не був ним „Кієвлянін" Щульґіна-
Савенка, тільки „Кієвськая Мисль". І
за часів Української Народньої Ре
спубліки, коли виходило багато вели
ких щоденників, не могли здобути собі
становища репрезентаційного часопи
су ані орґани керівних політичних
партій, як ось напр. соц.-демократична
„Робітнича Газета" В. Винниченка чи
ес-ерівська „Народня Воля" М. Шрага,
ані не стали таким часописом півофі-
ційні великі щоденники військового
міністерства, як „Відродження" і (пі
сля першої евакувації Києва) „Став
ка". Зате була репрезентаційним що
денником „Нова Рада" (продовження
передвоєнної „Ради"), дарма, що її
редактори (А. Ніковський) і головні
с п і в р о б ітники (С.
Єфремов, О. Лотоць-
кий) належали до роз
мірно незначної лібе
рально - демократич
ної партії „ес-ефів"
• '
(соц. - федералістів).
Те саме торкається
Галичини: не партій
ні часописні органи
ставили там репрезен
таційними, отже напр.
не „Свобода" керівної
галицької партії УН-
ДО (говоримо про пе
ріод між двома світо
вими війнами), а „Ді
ло", ніби теж „ундів-
ська" газета, проте з
такою свободою ру
хів, що вона могла вряди-годи кри
тикувати також тактику партійного
проводу УНДО та насвітлювати всі по
дії зовсім довільно та незалежно від
поглядів партійного Секретарїяту. Ми
мали те саме явище у передвоєнній
Польщі. Вона мала багату пресу, —
екількістю, розмірами та добрими пе
рами. Півофіційним великим щоден
ником у Варшаві, що його уряд суб-
венціонував високоплатними оголо
шеннями державних банків і підпри
ємств, була після перевороту Й. Піл-
судського в травні 1926. р. „Газета
Польська", а щоденником військового
міністерства „Польска З б р о й н а " ,
Кількакратний польський прем'єр-мі
ністрів після — травневого періоду,
проф. Кароль Бартель (розстріляний
німцями у Львові в 1941. р.) оснував
був окремий свій щоденник у Варшаві
„Епока". Знову ж найбільший наклад
мав краківський „Ілюстровани Курієр
Цодзєнни", шовіністичний і демаго
гічний, але — частинно саме тому —
поширений по всій території польської
99