Basic HTML Version
л о
КсІлСЄТб
! Бразилія
с від нас до Амери-
рила і таки випро-
шук її, ходить уже
то прочитає бабі.
кав унук, чи нема
бабиного сина, а
„
^^yj^a
вернулася назад, то
вже була дорешти зілюстрована. Від
билися на ній і сліди внукових паль
ців, і плями з масла, бо бабуня, видко,
дала йому хліба з маслом, щоб уважні
ше шукав за вісткою про її сина.
Докладно вичитана й оглянена
„Свобода" помандрувала вкінці до ар
хіву, себто до пачки на стриху.
Може й досі вона там ще лежить...
А може ходить поміж люди... І мо
же ще тепер комусь так само пахне
морем, як пахла мені малому в 1904.
році.
„ДРУКАРСЬКИЙ ЧОРТИК"
„Друкарський чортик" — це один
з найбільших збиточників в редакцій
но-друкарській роботі. Він трапляється
тоді, як під час друкарського складу
тексту на місці одної букви паде інша,
що цілком змінює слово. Клясичним
прикладом такого „друкарського чор
тика" є загальновідоме повідомлення
про коронацію російського царя. Одна
газета, подаючи про це вістку, мала
добру волю написати, що „цареві за-
ложено на голову корону", але через
„друкарський чортик" вийшло, що
„цареві заложено на голову Ворону".
В черговому числі газета це спросту
вала, але „друкарський чортик" знову
зажартував і вийшло, що „цареві за-
ложили на голову не Ворону, але ко-
роВу". Кілька таких „друкарських чор
тиків" зібрав свого часу „Лис Микита",
подаючи кілька текстів, на яких позна
чилася творчість „друкарського чор
тика". І так:
1. В повідомленні про ювілейний
бенкет.
Після урочистого вручення по
чесного диплому, в честь Шановного
Ювілята відбудеться великий беШкет".
2. В оголошенні зубного лікаря.
„ . . . Вириваємо без болю Губи і
вставляємо нові з доброго матеріялу".
3. З літературного портрету в одно
му романі.
„На ній було повно дорогоцінних
прикрас: волосся, шия, вуха, й руки
— все блистіло щирим Болотом".
4. В списку дозволених партією ло
зунгів на день уродин „батька наро
дів".
„Бити стало краще, Вити стало ве
селіше! — товариш Сталін".
5. В політичній деклярації про пар
тії й групи.
„Ми не відкидаємо співпраці з спро-
рідненими партіями і близькими нам
ідеологічними Трупами".
6. В машинописі любовного листа
до „лісової мавки".
„Скільки разів дивлюсь на Вашу
світлину, все приходить мені на думку
лісова мавПа".
Написано в повісті:
. . . В хвилині, коли хотіла дати йому вирішну відповідь, відчинилися
двері, зачиняючи їй уста.
. . . Батько ходив по кімнаті з заложеними за спину руками і читав
часопис.
(„Свобода", 1911, ч. 33).
98