Basic HTML Version
розлучними частинами нашої українсь
кої спільноти на американському кон
тиненті. Були вони і остаються до нині
нерозлучними щодо взаємної підтрим
ки, щодо спільної праці, щодо спільних
ідей та щодо спільної й вірної служби
ідеалам Америки й ідеалам поневоле
ної української нації.
З ПОЖОВКЛИХ ЛИСТКІВ . . .
„По довгих, дорогі браття, міркуваннях, надумі і застанові над потребами
українського американського народу, ми прийшли до переконання, що треба
доконче поділитись з Вами тою думкою, яка в добру годину зродилась
в
напгій дупгі та в нашому серці, сповненому любов'ю до українського народу.
Та думка, та мисль, якщо вона переміниться в діло, тоді майбутні наші поко
ління, народжені на цій вільній землі, будуть вдячні нам та згадуватимуть
нас тихим, нелукавим словом і прикрасять наші могили цвітами, политими
сльозами радости і благословення. Ми,
прикликаючи Всевишнього Бога, щоб
благословив це зерно, яким щедро засіваємо українську рілю, подаємо до ві
дома українського робітника, який тяжко працює чи то в глибоких, темних
і небезпечних
майнах,
чи то
у фабриках,
де обертаються тисячі коліс та
чи
гають на його смерть, що нам конечно треба заложити в Америці народну ор
ганізацію під назвою: Український Народний Союз . . . "
(„Свобода", ч. 4.
з
1-го листопада 1893 р.)
\ .
"if
>
у
ПРАЦІВНИКИ ГОЛОВНОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ У. Н. С. ТА РЕ
ДАКЦІ Ї, АДМІНІСТРАЦІЇ І ДРУКАРНІ „ С В О Б О Д И".
Сидять в першому ряді (від л і ва ): головний касир Роман
Слободян, головний предсідник Дмитро Галичий, начальний
редактор „Свободи" д-р Лука Мишуга і головний секретар
У. Н. С. Григорій Герман.
12