Page 91 - ukr

Basic HTML Version

Я- ВАСИЛЬ . ..
(З ЦИКЛЮ:
ЯКА ТО ТА АМЕРИКА)
Написала ДОКІЯ ГУМЕННА
І.
Ми довго торгувалися, хто з нас має
подзвонити. Нарешті, Оксана відважно
взяла телефонну слухавку.
— Галло! Це говорять незнайомі
вам люди... Ми оце приїхали до Солт
Лейк Сіті і хотіли б заїхати до вас...
„Я, Василь..." (Фото: Оксана Буревій)
Я дивлюся на вираз Оксаниного об­
личчя. Ну, що? Без ентузіязму відпо­
відають ?
Аж скінчивши, Оксана каже:
— Обізвався якийсь чоловічий бас.
Чув за нас. Сказав, що можемо заїха­
ти, і розказав дорогу. І ще якась жін­
ка йому підсказувала. Поїдемо?
І ось наше таксі нерішучо спинило­
ся на розі, шофер роззирався за но­
мерами. Але в цю хвилину до авта пі­
дійшов великий кремезний чоловік і
відрекомендувався:
— Я — Василь!
Ми з Оксаною миттю повискакува­
ли. Але він засадив нас назад. Ще
трохи треба проїхати.
— Вже з півгодини виглядаю тут
вас на розі.
Та ось спасений Василь зупинив так­
сі біля чепурного будиночка і сказав:
— Оце моя скромна хатина. А це —-
дружина — знайомтеся!
На відкритому балконі стояла і всмі­
халася до нас така сама просторна
жінка. От ми й попали в гості до не­
знайомих нам Г-ких. Прелюдією до
дальшого знайомства була настанова
на столі усяких страв, а потім Василь
CKR.3clB *
— Не вадило б з дороги випити. У
нас, правда, мормонський закон не до­
зволяє пити, і горівка не продається,
але ж, маючи ліцензію, можна дістати.
І на столі з'явилося п'ять пляшок різ­
ного калібру. Після поповнення гріха
перед мормонською релігією та перших
довідок, що ми попали у місто, яке збу­
дували у пустелі мормони, та чому це
місто зветься Містом Солоного Озера,
ми, пороздзявлявши роти, довідалися,
що це за Василь.
II.
Професор Василь Г-кий приїхав до
Америки кілька років тому не на клі-
нерську роботу, а на професорську по­
саду в університеті і для дослідження
Великого Солоного Озера. Ґрунтозна­
вець, із великим багажем наукового
досвіду, він в період діпі-таборів, за­
мість витрачати час на „політику", за­
йнявся англійською мовою. Чи впер­
тість чи здібність, чи безнадійність ста­
новища науковця без мови, чи все ра­
зом, — зробили те, що треба: п'ятде-
сятлітня людина опанувала мову на­
стільки, що тепер без труднощів читає
91