Basic HTML Version
ги сильного забрудження берегів Ве
ликобританії нафтовими відпадками з
морських суден. З цією метою замість
звичайних пляшок використали спе-
ціяльні, зроблені з плястичної маси
конверти, які скидали з літаків пів
колом у промірі 800 кілометрів.
Всього було скинуто 10 тисяч кон
вертів, в кожному з яких була вкла
дена картка з номером, датою і за
значенням всіма мовами того місця,
з якого вона була скинута. Той, хто
знаходив такий конверт і надсилав
його за вказаною адресою з повідом
ленням свого імени, адреси, дати, міс
ця і часу знаходження конверту,
одержував нагороду.
-®-
Але, мабуть, найзаповзятливішим у
пляшковій пошті виявився американ
ський священик Джордж Філіппс, що
живе на березі затоки Пюджет Савнд
у ЗДА. Користуючись сильним від
пливом у затоці, він регулярно надси
лає морською поштою — в пляшках
— проповіді для моряків. Як повідом
ляє в лютневому числі 1957 року ан
глійський морський журнал „Навтик
меґезін", Джорджа Філіппса назива
ють „пляшковим пастором''. Він від
правив понад 20 тисяч пляшок з про
повідями і молитовниками й одержав
уже багато відповідей з Аляски, Га-
вайських островів, Нової Гвінеї, Ме
хіко та інших країн.
ПЕРЕЛЕТНІ МЕТЕЛИКИ
Написала Софія Гаєвська
Є й таке явище в природі. Кожно
го року десь у жовтні місяці вздовж
Тихого Океану суне велика темна
хмара з півночі на південь. Долетів
ши до прекрасної затоки Монтерей
у Каліфорнії, спускається вона в до
лину і розсипається на мільйони жов-
тявозолотих листочків-метеликів. Ве
село тріпочучи на сонці, прямують
метелики до околишнього лісу й звер
таючи свої яскраві крильця, осідають
на кількох шпилькових деревах.
Кожна гіллячка, кожна шпилька
на дереві вкривається сіро-брунатни
ми китицямми, що тяжіють і звиса
ють з дерева, наче пасма сухої трави.
А як тілько сонце засвітить, почина
ють ці брунатні китиці метеликів ру
хатися, розправляють свої тільця й
здіймаються до неба, виблискуючи
проти сонця своїми золотими криль
цями.
З року в рік, з покоління в поко
ління прилітають метелики до тих
самих дерев і осідають, мабуть, на
тих самих гіллячках, що їх діди й
прадіди осідали. Не зносять метели
ки дотику людських рук і зовсім по
кидають то дерево, де їхні предки в
попередні роки зазнали прикрого до
тику.
Тому й розвішано на кожному де
реві в селищі метелеків оголошення:
не дотикатися ані дерев, ані гілля
чок, де порозміщувались метелики.
Отак зимують ці прекрасні мете
лики в Каліфорнії. В ясні соняшні
дні весело тріпочуть крильцями на
сонці й звеселяють очі глядачів, що
приїжджають з усіх стейтів подиви
тись на це цікаве явище.
Навесні, як тільки пригріє сонце,
знову здіймаються вони восоко в по
вітря і темною хмарою прямують на
північ, до берегів Північної Канади
та Аляски. Зносять вони там яєчка,
залишаючи інстинкт переселення сво
їм нащадкам.що полетять наступної
осени до Монтерей і поселяться, ма
буть, на тій самій гіллячці, що й їх
батьки минулого року.
Прекрасна природа навколо. Все
зеленіє, як рута. Навколо чудові тро
янди, камелії, ґеранії цвітуть цілий
рік найбагатшими кольорами. Здале
ка вночі чути тюленів, що порозмі
щувались на прибережних скелях.
Яка дивна природа! Як дивно жит
тя змінюється! Колись про нас, укра
їнців, мало хто чув. А тепер! ? Та ж
я власне й заїхала до Монтерей поди
витись на Український Відділ Арми
Скул оф Ленґвіджес.
Хто б припускав ще кільканадцять
років тому, що самі американці зак-
125